Ужгород, ч. 3. Мініатюрний і не дуже
Практично жоден звіт із Ужгорода нині неможливо уявити без згадок про мініатюрні скульптурки, яких щороку на вулицях міста стає все більше й більше, так що їх уже можна повноправно називати однією із його фішок, на рівні вроцлавських гномів. В свою чергу я теж не міг їх пропустити, тому нескладно здогадатися, що ця частина буде переважно їм присвячена, трохи впереміжку з тим, що побачив по ходу діла.
2. На повноту колекції я жодним чином не претендую. По-перше, географія скульптурок вже вийшла далеко за межі центру, і на обхід/об’їзд треба чи не повний день, при тому, що міський транспорт мені здався відверто таким собі. По-друге, із знайдених теж дозволю вибрати собі лише ті, що мені сподобались найбільше чи зрозуміло що означають. Чимало їх присвячено різним дядькам, про яких вперше чую, а хоч би й прочитав, одразу ж забуваю.
3. Найповніша колекція, яку зустрів в одному місці, знаходиться тут. Що важливо, з координатами. Всю інформацію про мініатюри, яку приводитиму нижче, взяв теж звідти.
4. Між іншим буду підкидувати і трохи фото пам’яток, що не пам’ятаю з першого приїзду. Покровську церкву (1930), наприклад.
5.
6. Микола Шугай, розбійник (не реальний, а з роману І. Ольбрахта).
7. Кафедральний собор, звісно ж, пам’ятаю, але шість років тому він був весь у риштуванні.
8. Раритетний стовп (мазохіст, що на самокаті намагається подолати бруківку, також заслуговує уваги).
9. А всередині стовпа захована чергова фігурка.
10. Енді Уорхолл, само собою, що з відеокамерою.
11. Ференц Ліст.
12. Єдина Україна.
13. Дерев’яний ведмедик для розмаїття:
14. Лебедине озеро.
15. Баффало Білл.
16. Гаррі Гудінні, обвішаний замками як сам, так і постамент під ним.
17. Телефончик біля Головпоштамту.
18. Пароплав «Карпатія».
19. Художник Тівадар Чонтаварі Костка (Знав би я без підказки хто він, але ні. Просто фото вдало вийшло).
20. Люк нагадує, у якому саме місті ми знаходимося.
21. Метеорит «Княгиня» з умовним першовідкривачем, який у цьому кадрі майже не видний, а ближче я не зміг сфокусуватися. Сам метеорит - також копія, звісно. Його прототип - найбільший із усіх виявлених, що падали на території Європи.
22. Тут без коментарів.
23. Єдина парна скульптура, присвячена Міклошу Берчені, що колись недовго володів Ужгородським замком, та його коханій Крістіні Чакі.
24. Пару надійно охороняє уособлення зла із двору через дорогу:
25.
26. Попсова історична панорамка з собором, синагогою-філармонією та дитячою залізницею.
27. Останню я не помітив впритул у перший приїзд. Порівняно з іншими, ця виділяється якимось особливо суровим режимом, огороджена парканом і закрита в неробочий час.
28.
29. Яскраве сучасне оформлення станції «Молодіжна» контрастує із серйозними радянськими персонажами, які наче прямо зараз готові йти когось розстрілювати.
30. Хробачок біля залізниці.
31. Філармонія в деталях:
32. Залишилося трохи походити самісіньким центром, який і карантинного літа дуже людний та гамірний.
33. Концентрація скульптурок тут чи не найвища, включаючи копію собору.
34. Моцарт.
35. Петро І, що виявився неабияким поціновувачем закарпатського вина.
36. Мандрівник-картограф Мухаммад аль-Ідрісі.
37. Дуже люблю в центрі міста вузенькі проходи. Театральний провулок з уже досить облізлим ведмедем пам’ятаю з минулого разу, але парасольок тоді ще не було.
38.
39. А от провулок Гірчичне Зерно відкрив для себе вперше.
40. На місто спустився вечір, отже, на сьогодні все.
2. На повноту колекції я жодним чином не претендую. По-перше, географія скульптурок вже вийшла далеко за межі центру, і на обхід/об’їзд треба чи не повний день, при тому, що міський транспорт мені здався відверто таким собі. По-друге, із знайдених теж дозволю вибрати собі лише ті, що мені сподобались найбільше чи зрозуміло що означають. Чимало їх присвячено різним дядькам, про яких вперше чую, а хоч би й прочитав, одразу ж забуваю.
3. Найповніша колекція, яку зустрів в одному місці, знаходиться тут. Що важливо, з координатами. Всю інформацію про мініатюри, яку приводитиму нижче, взяв теж звідти.
4. Між іншим буду підкидувати і трохи фото пам’яток, що не пам’ятаю з першого приїзду. Покровську церкву (1930), наприклад.
5.
6. Микола Шугай, розбійник (не реальний, а з роману І. Ольбрахта).
7. Кафедральний собор, звісно ж, пам’ятаю, але шість років тому він був весь у риштуванні.
8. Раритетний стовп (мазохіст, що на самокаті намагається подолати бруківку, також заслуговує уваги).
9. А всередині стовпа захована чергова фігурка.
10. Енді Уорхолл, само собою, що з відеокамерою.
11. Ференц Ліст.
12. Єдина Україна.
13. Дерев’яний ведмедик для розмаїття:
14. Лебедине озеро.
15. Баффало Білл.
16. Гаррі Гудінні, обвішаний замками як сам, так і постамент під ним.
17. Телефончик біля Головпоштамту.
18. Пароплав «Карпатія».
19. Художник Тівадар Чонтаварі Костка (Знав би я без підказки хто він, але ні. Просто фото вдало вийшло).
20. Люк нагадує, у якому саме місті ми знаходимося.
21. Метеорит «Княгиня» з умовним першовідкривачем, який у цьому кадрі майже не видний, а ближче я не зміг сфокусуватися. Сам метеорит - також копія, звісно. Його прототип - найбільший із усіх виявлених, що падали на території Європи.
22. Тут без коментарів.
23. Єдина парна скульптура, присвячена Міклошу Берчені, що колись недовго володів Ужгородським замком, та його коханій Крістіні Чакі.
24. Пару надійно охороняє уособлення зла із двору через дорогу:
25.
26. Попсова історична панорамка з собором, синагогою-філармонією та дитячою залізницею.
27. Останню я не помітив впритул у перший приїзд. Порівняно з іншими, ця виділяється якимось особливо суровим режимом, огороджена парканом і закрита в неробочий час.
28.
29. Яскраве сучасне оформлення станції «Молодіжна» контрастує із серйозними радянськими персонажами, які наче прямо зараз готові йти когось розстрілювати.
30. Хробачок біля залізниці.
31. Філармонія в деталях:
32. Залишилося трохи походити самісіньким центром, який і карантинного літа дуже людний та гамірний.
33. Концентрація скульптурок тут чи не найвища, включаючи копію собору.
34. Моцарт.
35. Петро І, що виявився неабияким поціновувачем закарпатського вина.
36. Мандрівник-картограф Мухаммад аль-Ідрісі.
37. Дуже люблю в центрі міста вузенькі проходи. Театральний провулок з уже досить облізлим ведмедем пам’ятаю з минулого разу, але парасольок тоді ще не було.
38.
39. А от провулок Гірчичне Зерно відкрив для себе вперше.
40. На місто спустився вечір, отже, на сьогодні все.