Середнє та Невицьке. Замки під Ужгородом
Присвятивши перший день на Закарпатті Виноградову і Королево, наступного ранку я виїхав у напрямку Ужгорода. На його околицях за півдня встиг поповнити колекцію побачених замків ще на два.
1. Перший із них знаходиться в смт Середнє, що, відповідно до назви, розташувалося майже посередині дороги між Мукачево та Ужгородом. Фізично замок близько до траси, але проходу там немає, тому доводиться чалапати від зупинки півтора кілометри через добрий шмат селища, що виглядає в тій частині як банальне село. Я вже приготувався штурмувати черговий пагорб, щоб дістатися замку, але раптом він з’явився просто на одній із вулиць, на тій же висоті, що й звичайні хати.
2. Так було колись:
3. І що лишилося зараз:
4. Весь замок - насправді лише одна вежа, масивна вежа-донжон майже кубічної форми. Її появу всередині 12 ст. пов’язують з орденом тамплієрів, що одразу надає споруді певного шарму (хоча далеко не всі історики з цим припущенням згодні).
5. Такий замок не був придатний для тривалого проживання, але з оборонною функцією завдяки вдалому розташуванню справлявся чудово. Крім того, його оточувала кругова система валів та ровів, що до наших днів не збереглися.
6. Занепав в 1703-11 роках в ході протистояння угорських дворян та імперії Габсбургів і більше не відновлювався. Сучасна руїна не надто ефектна, хай і дуже поважного віку.
7. Але не замком єдиним може похвалитися Середнє. Водяний млин:
8. Також присутній розсип храмів на будь-який смак. Сучасний костьол:
9.
10. Костьол св. апостола і євангеліста Луки (1806, з перебудовою в 1856).
11.
12. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1810) з дуже симпатичною цегляною капличкою.
13.
14.
15. Поруч з останніми двома храмами знаходиться палац барона Гіланьї (деінде пишуть Гільяті). Ще кілька років тому являв із себе страхітливу руїну без даху, нині відновлений, буває у нас і таке. Хоча конкретно нам пишатися нічим, врятували його мадяри за свої гроші й відкрили свій же культурний центр.
16.
17. Одна із старих міських садиб:
На головній зупинці Середнього є розклад автобусів до Ужгорода (ніби дрібничка, але досі така рідкість у нас) та навіть USB-розетки. Другим за величиною етносом селища виявилися не хто-небудь, а цигани, і поїздка в автобусі до Ужгорода дійсно нагадувала кочівлю табору.
18. У столиці Закарпаття я одразу перебіг на вокзал і впритул встиг на електричку, що закинула мене на північне передмістя. Недвозначна назва зупинки «Невицьке-Підзамок» сама за себе говорить і навіює ностальгію за Словаччиною.
19. Благоустрій…
20. А сам замок схожий на бачений раніше у словенському Целє. Його видно одразу з платформи, хай і проти сонця.
21.
22. Можна розгледіти навіть людей на валах:
23. Яскравий пішохідний місток через Уж:
24. У напрямку Ужгорода річка замкнена у водосховище, тому дуже широка.
25. До цього замку вже таки доведеться подолати пристойний підйом на 120 метрів, туди ведуть одразу кілька стежок через ліс, чим коротша, тим крутіший набір висоти.
26. В останні роки він запам’ятався падіннями дахів із веж. Менша втратила його в 2012, більша вежа-донжон - у 2019 році. Тим приємніше побачити, що внаслідок реконструкції 2018-2020 вони знову в чудовій формі:
27. Перші укріплення на цій горі з’явилися орієнтовно в 12 ст. і були дерев’яними, звісно. В 14 ст. перебудовані в камені. Попри вигідне розташування і неприступність, замок проіснував досить недовго, ставши жертвою тих же одвічних протистоянь мадяр та австріяків.
28. Після руйнування в 1644 р. для нього настали віки забуття. Спочатку ним зацікавилися в кінці 19 ст. чехи, що в 1920-х роках провели перші спроби реставрації, уже суто як історичної пам’ятки.
29. Зважаючи на його вік та долю, очікуєш побачити нещасні руїни, на місці ж виявляється, що там досить пристойно збережена твердиня, справжній розмах якої важко передати на фото.
30. Навіть з аудіогідом та табличкою зі шрифтом Брайля, правда, не знаю, наскільки корисними у практичному сенсі.
31.
32. Блукати замком та роздивлятися деталі виявилося також цікавіше, ніж я очікував.
33. Теж саме стосується і загальних планів.
34.
35. Відновлений верх донжону виглядає цілком придатним для використання в якості оглядового майданчика, але, на жаль, зачинено. Також шкода, що взагалі ніяк не монетизується присутність туристів (а їх там до біса - близькість Ужгорода дається взнаки), що було би не зайвим для подальшого відродження фортеці.
36.
37.
38. Хоча трохи видів відкривається із замкових стін.
39. Села Невицьке та Кам’яниця за річкою.
40. Гребля та готельний комплекс, шматочок пішохідного мосту справа теж вліз.
41. Відвідний канал, по суті запасне штучне русло Ужа, що тягнеться паралельно природньому від греблі аж до Ужгорода.
42. Саме місто, до якого рукою подати, також добре видиме понад річковою долиною:
43.
44. Гора вдалині, підозрюю, може бути вже у Словаччині.
45. Наостанок - ще дві фотографії веж, що чудово виглядають саме в парі:
46.
1. Перший із них знаходиться в смт Середнє, що, відповідно до назви, розташувалося майже посередині дороги між Мукачево та Ужгородом. Фізично замок близько до траси, але проходу там немає, тому доводиться чалапати від зупинки півтора кілометри через добрий шмат селища, що виглядає в тій частині як банальне село. Я вже приготувався штурмувати черговий пагорб, щоб дістатися замку, але раптом він з’явився просто на одній із вулиць, на тій же висоті, що й звичайні хати.
2. Так було колись:
3. І що лишилося зараз:
4. Весь замок - насправді лише одна вежа, масивна вежа-донжон майже кубічної форми. Її появу всередині 12 ст. пов’язують з орденом тамплієрів, що одразу надає споруді певного шарму (хоча далеко не всі історики з цим припущенням згодні).
5. Такий замок не був придатний для тривалого проживання, але з оборонною функцією завдяки вдалому розташуванню справлявся чудово. Крім того, його оточувала кругова система валів та ровів, що до наших днів не збереглися.
6. Занепав в 1703-11 роках в ході протистояння угорських дворян та імперії Габсбургів і більше не відновлювався. Сучасна руїна не надто ефектна, хай і дуже поважного віку.
7. Але не замком єдиним може похвалитися Середнє. Водяний млин:
8. Також присутній розсип храмів на будь-який смак. Сучасний костьол:
9.
10. Костьол св. апостола і євангеліста Луки (1806, з перебудовою в 1856).
11.
12. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1810) з дуже симпатичною цегляною капличкою.
13.
14.
15. Поруч з останніми двома храмами знаходиться палац барона Гіланьї (деінде пишуть Гільяті). Ще кілька років тому являв із себе страхітливу руїну без даху, нині відновлений, буває у нас і таке. Хоча конкретно нам пишатися нічим, врятували його мадяри за свої гроші й відкрили свій же культурний центр.
16.
17. Одна із старих міських садиб:
На головній зупинці Середнього є розклад автобусів до Ужгорода (ніби дрібничка, але досі така рідкість у нас) та навіть USB-розетки. Другим за величиною етносом селища виявилися не хто-небудь, а цигани, і поїздка в автобусі до Ужгорода дійсно нагадувала кочівлю табору.
18. У столиці Закарпаття я одразу перебіг на вокзал і впритул встиг на електричку, що закинула мене на північне передмістя. Недвозначна назва зупинки «Невицьке-Підзамок» сама за себе говорить і навіює ностальгію за Словаччиною.
19. Благоустрій…
20. А сам замок схожий на бачений раніше у словенському Целє. Його видно одразу з платформи, хай і проти сонця.
21.
22. Можна розгледіти навіть людей на валах:
23. Яскравий пішохідний місток через Уж:
24. У напрямку Ужгорода річка замкнена у водосховище, тому дуже широка.
25. До цього замку вже таки доведеться подолати пристойний підйом на 120 метрів, туди ведуть одразу кілька стежок через ліс, чим коротша, тим крутіший набір висоти.
26. В останні роки він запам’ятався падіннями дахів із веж. Менша втратила його в 2012, більша вежа-донжон - у 2019 році. Тим приємніше побачити, що внаслідок реконструкції 2018-2020 вони знову в чудовій формі:
27. Перші укріплення на цій горі з’явилися орієнтовно в 12 ст. і були дерев’яними, звісно. В 14 ст. перебудовані в камені. Попри вигідне розташування і неприступність, замок проіснував досить недовго, ставши жертвою тих же одвічних протистоянь мадяр та австріяків.
28. Після руйнування в 1644 р. для нього настали віки забуття. Спочатку ним зацікавилися в кінці 19 ст. чехи, що в 1920-х роках провели перші спроби реставрації, уже суто як історичної пам’ятки.
29. Зважаючи на його вік та долю, очікуєш побачити нещасні руїни, на місці ж виявляється, що там досить пристойно збережена твердиня, справжній розмах якої важко передати на фото.
30. Навіть з аудіогідом та табличкою зі шрифтом Брайля, правда, не знаю, наскільки корисними у практичному сенсі.
31.
32. Блукати замком та роздивлятися деталі виявилося також цікавіше, ніж я очікував.
33. Теж саме стосується і загальних планів.
34.
35. Відновлений верх донжону виглядає цілком придатним для використання в якості оглядового майданчика, але, на жаль, зачинено. Також шкода, що взагалі ніяк не монетизується присутність туристів (а їх там до біса - близькість Ужгорода дається взнаки), що було би не зайвим для подальшого відродження фортеці.
36.
37.
38. Хоча трохи видів відкривається із замкових стін.
39. Села Невицьке та Кам’яниця за річкою.
40. Гребля та готельний комплекс, шматочок пішохідного мосту справа теж вліз.
41. Відвідний канал, по суті запасне штучне русло Ужа, що тягнеться паралельно природньому від греблі аж до Ужгорода.
42. Саме місто, до якого рукою подати, також добре видиме понад річковою долиною:
43.
44. Гора вдалині, підозрюю, може бути вже у Словаччині.
45. Наостанок - ще дві фотографії веж, що чудово виглядають саме в парі:
46.