Косів, ч. 1. Місто гуцулів
Косів - невелике (8,6 тис. чоловік) місто на Франківщині, оточене зеленими пагорбами Карпатського передгір’я, а також один із значних осередків гуцульської культури. На початку травня на два дні Косів став моєю базою для огляду району, тому з нього самого фотографій назбиралося за замовчуванням немало.
2. Про саме місто розказувати почну із його центру, що тяжіє до майдану Незалежності. Навколо майдану крутиться основне культурно-розважальне життя, а одну із сторін займає велика райдержадміністрація (чи що воно таке тепер, після укрупнення районів).
3. Багато де можна прочитати, що старе місто було майже повністю зруйноване у війнах, але декілька цікавих будинків на вулиці Незалежності все ж присутні. Принаймні їх балкончики навіюють асоціації зі старою доброю Австро-Угорщиною.
4.
5. Чи просто атмосферні артефакти.
6. Шайтан-машина.
7. Псів дуже багато по всьому місту, відв’язаних або бродячих. Он і чоботи у когось віджали.
8. З-поміж інших, на площі помітно виділяється цей представницький будинок.
9. У якому, зокрема, знаходиться музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Особливо їм варто подякувати за графік роботи, а конкретно за можливість потрапити всередину в неділю.
10. Поблизу Карпат навіть скромні провінційні музеї завжди дуже колоритні.
11.
12. А такі килими пам’ятаю і зі свого дитинства на Дніпропетровщині.
13. Косів здавна славиться як місто ремесел, серед яких особливо варто виділити гончарство. Косівська кераміка потрапила у репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
14.
15. Цікаво було заглянути і в книгу відгуків. У карантинному 2021 сюди встигли просочитися навіть іноземці.
16. А поруч із побажаннями співачки Христини Соловій закрався справжній крик змученої дитячої душі:)
17. Тепер полишимо центр і прогуляємося від нього на всі чотири сторони світу за годинниковою стрілкою, починаючи з півночі. Буквально над майданом нависає пагорб із гордою назвою Замкова гора.
18. Із цікавими останцями на схилах:
19. Замок на горі дійсно був, у 17-18 століттях, а нині це головне ганьбище Косова. Якісь ділки під приводом створення музею отримали тут дозвіл на будівництво і натомість бігом почали зводити готель і ресторан. Пісковик, з якого складається гора, на таку вагу явно не розрахований, тому у 2008-2010 роках після сильних дощів це все добро НЕОЧІКУВАНО почало розповзатися. З тих пір так і стоїть. Хоч би на будматеріали розтягнули.
20. Обережно обходячи аварійні будівлі, скло, гівно й інше сміття під ногами, можна вийти на оглядовий майданчик, що через актуальний стан залишає не надто приємне враження. Виступ попереду - чи то природній, чи уламок того-таки замку, важко сказати.
21. Ось такий він, центр маленького міста. Сірі будівлі під червоним дахом на задньому плані займає Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Під зеленим дахом - готель «Косів», у якому я ночував. Що чудово в подібних місцях, можна жити тупо над центральною площею за цілком скромну ціну.
22. З усіх боків нависають гори.
23. На самому пагорбі колись був парк, нині також у плачевному стані.
24. Із нього можна вийти на відкритий безмежний простір, а там і до найближчих вершин недалеко, але то вже тема для окремої оповідки.
25. Тому продовжимо блукати містом, тепер на схід. Фактично за багатоповерхівкою, що прикриває майдан Незалежності з цього боку, у хащах сховався старий єврейський цвинтар. Роздивитися на ньому щось досить проблематично.
26.
27. Хороші будинки тут також присутні, хоча їх і небагато.
28. Пам’ятник борцям за волю України з датами 1939-53, що однозначно вказують, наскільки довго діяв повстанський опір у цьому конкретному регіоні.
29. Навіть мурал.
30. Палаци сучасні.
31. Рибниця, яка чим далі від центру, тим симпатичніше виглядає.
32. У південному напрямку спочатку натикаємось на вищезгаданий інститут, щедро прикрашений всяким декором та скульптурами.
33.
34.
35. За ним починається одноповерховий Косів, котрий значно гарніший і більш гармонійний, ніж «міська» частина.
36.
37. По вулиці Хмельницького можна було побачити класичну гуцульську дерев’яну церкву Василя Великого (1895), але я спізнився на 12 років - у 2009 вона згоріла. Правда, уже за два роки її відбудували, пощастило, що до того польські студенти під час проходження практики зробили точний план. Новітній храм виглядає набагато краще за історичні церкви Гуцульщини, які багато де спотворені блискучою бляхою (і та, що згоріла, в тому числі).
38. Стара дзвіничка вціліла, але нову поруч теж збудували.
39. Не зміг не сфотографувати місцеву жінку в такому вбранні хоча би навздогін.
40. Відносно недалеко знаходиться санаторій «Косів», що спеціалізується на лікуванні дихальних шляхів. Під час карантину, звісно, закритий для сторонніх, тому я побачив тільки один старий будинок, а їх там, по ідеї, більше.
41. Ну і наостанок про західну частину міста.
42. Інсталяція перед клінікою. Де б іще на Путіна чекала така страшна тортура, як стоматологічне устаткування минулого.
43. На цій стороні уваги варті пару точок. Церква Різдва св. Івана Хрестителя (1912) посеред старого цвинтаря навіть зі склепами:
44.
45. Будинок по дорозі до церкви:
46. І Косівський Гук на Рибниці. Круто, коли безпосередньо у місті є власний водоспад, але, будемо відверті, він зовсім маленький і більше нагадує каскад порогів.
47. Але сама річка у цьому місці магнетично красива, як і фактурна скельна порода, у якій за віки вода вперто пробивала собі цей шлях.
Як і на багатьох інших видах міста, на задньому плані домінують гори, котрі всякий раз натякають, що вони тут набагато цікавіші за будь-яку урбаністику. У наступній частині піднімемося на деякі із найближчих вершин.
2. Про саме місто розказувати почну із його центру, що тяжіє до майдану Незалежності. Навколо майдану крутиться основне культурно-розважальне життя, а одну із сторін займає велика райдержадміністрація (чи що воно таке тепер, після укрупнення районів).
3. Багато де можна прочитати, що старе місто було майже повністю зруйноване у війнах, але декілька цікавих будинків на вулиці Незалежності все ж присутні. Принаймні їх балкончики навіюють асоціації зі старою доброю Австро-Угорщиною.
4.
5. Чи просто атмосферні артефакти.
6. Шайтан-машина.
7. Псів дуже багато по всьому місту, відв’язаних або бродячих. Он і чоботи у когось віджали.
8. З-поміж інших, на площі помітно виділяється цей представницький будинок.
9. У якому, зокрема, знаходиться музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Особливо їм варто подякувати за графік роботи, а конкретно за можливість потрапити всередину в неділю.
10. Поблизу Карпат навіть скромні провінційні музеї завжди дуже колоритні.
11.
12. А такі килими пам’ятаю і зі свого дитинства на Дніпропетровщині.
13. Косів здавна славиться як місто ремесел, серед яких особливо варто виділити гончарство. Косівська кераміка потрапила у репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
14.
15. Цікаво було заглянути і в книгу відгуків. У карантинному 2021 сюди встигли просочитися навіть іноземці.
16. А поруч із побажаннями співачки Христини Соловій закрався справжній крик змученої дитячої душі:)
17. Тепер полишимо центр і прогуляємося від нього на всі чотири сторони світу за годинниковою стрілкою, починаючи з півночі. Буквально над майданом нависає пагорб із гордою назвою Замкова гора.
18. Із цікавими останцями на схилах:
19. Замок на горі дійсно був, у 17-18 століттях, а нині це головне ганьбище Косова. Якісь ділки під приводом створення музею отримали тут дозвіл на будівництво і натомість бігом почали зводити готель і ресторан. Пісковик, з якого складається гора, на таку вагу явно не розрахований, тому у 2008-2010 роках після сильних дощів це все добро НЕОЧІКУВАНО почало розповзатися. З тих пір так і стоїть. Хоч би на будматеріали розтягнули.
20. Обережно обходячи аварійні будівлі, скло, гівно й інше сміття під ногами, можна вийти на оглядовий майданчик, що через актуальний стан залишає не надто приємне враження. Виступ попереду - чи то природній, чи уламок того-таки замку, важко сказати.
21. Ось такий він, центр маленького міста. Сірі будівлі під червоним дахом на задньому плані займає Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Під зеленим дахом - готель «Косів», у якому я ночував. Що чудово в подібних місцях, можна жити тупо над центральною площею за цілком скромну ціну.
22. З усіх боків нависають гори.
23. На самому пагорбі колись був парк, нині також у плачевному стані.
24. Із нього можна вийти на відкритий безмежний простір, а там і до найближчих вершин недалеко, але то вже тема для окремої оповідки.
25. Тому продовжимо блукати містом, тепер на схід. Фактично за багатоповерхівкою, що прикриває майдан Незалежності з цього боку, у хащах сховався старий єврейський цвинтар. Роздивитися на ньому щось досить проблематично.
26.
27. Хороші будинки тут також присутні, хоча їх і небагато.
28. Пам’ятник борцям за волю України з датами 1939-53, що однозначно вказують, наскільки довго діяв повстанський опір у цьому конкретному регіоні.
29. Навіть мурал.
30. Палаци сучасні.
31. Рибниця, яка чим далі від центру, тим симпатичніше виглядає.
32. У південному напрямку спочатку натикаємось на вищезгаданий інститут, щедро прикрашений всяким декором та скульптурами.
33.
34.
35. За ним починається одноповерховий Косів, котрий значно гарніший і більш гармонійний, ніж «міська» частина.
36.
37. По вулиці Хмельницького можна було побачити класичну гуцульську дерев’яну церкву Василя Великого (1895), але я спізнився на 12 років - у 2009 вона згоріла. Правда, уже за два роки її відбудували, пощастило, що до того польські студенти під час проходження практики зробили точний план. Новітній храм виглядає набагато краще за історичні церкви Гуцульщини, які багато де спотворені блискучою бляхою (і та, що згоріла, в тому числі).
38. Стара дзвіничка вціліла, але нову поруч теж збудували.
39. Не зміг не сфотографувати місцеву жінку в такому вбранні хоча би навздогін.
40. Відносно недалеко знаходиться санаторій «Косів», що спеціалізується на лікуванні дихальних шляхів. Під час карантину, звісно, закритий для сторонніх, тому я побачив тільки один старий будинок, а їх там, по ідеї, більше.
41. Ну і наостанок про західну частину міста.
42. Інсталяція перед клінікою. Де б іще на Путіна чекала така страшна тортура, як стоматологічне устаткування минулого.
43. На цій стороні уваги варті пару точок. Церква Різдва св. Івана Хрестителя (1912) посеред старого цвинтаря навіть зі склепами:
44.
45. Будинок по дорозі до церкви:
46. І Косівський Гук на Рибниці. Круто, коли безпосередньо у місті є власний водоспад, але, будемо відверті, він зовсім маленький і більше нагадує каскад порогів.
47. Але сама річка у цьому місці магнетично красива, як і фактурна скельна порода, у якій за віки вода вперто пробивала собі цей шлях.
Як і на багатьох інших видах міста, на задньому плані домінують гори, котрі всякий раз натякають, що вони тут набагато цікавіші за будь-яку урбаністику. У наступній частині піднімемося на деякі із найближчих вершин.