Запоріжжя, ч. 3. Земля імперії
Третя частина розповіді про Запоріжжя буде присвячена кварталам старого міста, що залишились у спадок від повітового Олександрівська. Відносно інших районів ходив я тут найменше, тому й фотографій буде небагато, але там все одно є на що глянути.
1. Олександрівськ виник навколо однойменної фортеці, закладеної в 1770 році. Втім, вона за кілька десятиліть втратила значення і була розібрана, але навколишнє поселення залишилося і закріпилося в статусі повітового міста. У 1921 році після встановлення більшовицької влади, перейменований на Запоріжжя (до речі, точно невідомо, якого саме Олександра Катерина ІІ хотіла увіковічити в історичній назві). Сучасний обласний центр вважається прямим нащадком того повітового містечка, хоча Олександрівськ ніколи не був великим і відносно сучасного Запоріжжя займає зовсім незначну його частину.
2.
3. Серед типової забудови межі 19-20 ст. є дійсно вартісні будинки, як от перша теплоелектростанція (1910-16).
4. Прибутковий будинок купця Мінаєва:
5.
6. Досить незвично було побачити на півдні України такі дерев’яні візерунки. Це колишній дитячий притулок, а нині роздягальня при стадіоні КПУ.
7.
8. Від неї рукою подати до станції Запоріжжя-2. Вона молодша за головну, зате тут зберігся історичний вокзал, на відміну від післявоєнного на Запоріжжі-1. На станції зупиняється кілька приміських поїздів, а решту часу тут тихо й безлюдно.
9. Колишня чоловіча гімназія (1910), нині корпус №1 Запорізького національного університету.
10. Цей будиночок теж до університетського кампусу належить, по ідеї.
11. Корпус №3, а це була жіноча гімназія (1902-03).
12.
13. Синагога кравців, нині єврейський культурний центр.
14. Дореволюційна забудова часто переривається радянськими вкрапленнями, особливо з виходом на Соборний проспект, але іноді вони цілком доречні. Театр ім. Магара так взагалі шикарний:
15.
16. Приємна і Театральна площа через дорогу. Рідкість для міста - мурал:
17. Пам’ятник батькам. У початковому варіанті у них під ногами крутився пес, але видно, пішов гуляти.
18. Центральна хоральна синагога. У місті ще є сучасна діюча синагога, а всього в Запоріжжі близько 1% євреїв, хоча в давні часи ця цифра доходила і до 30%).
19. Будинок на розі Соборного проспекту і Троїцької в списку пам’яток фігурує як дім Лещинського (хоча табличку повісили на синагогу, як видно з кадру вище).
20.
21. Собор на проспекті також є, хоч і сучасний. Це спрощена копія історичного храму, підірваного в 1934 році. В зразково-показовому соціалістичному Запоріжжі їм не лишалось місця, так що по ідеї вціліла тільки одна стара церква на правому березі.
22. Краєзнавчий музей. Он, бачите, скіфська баба вхід стереже?
23. Ще одне радянське вкраплення у вигляді будинку культури.
24. Загалом збережених хаток епохи Олександрівська неочікувано багато, трапляються досить цілісні квартали. Хоча з виду вони майже всі досить прості.
25.
26.
27. І я дозволив собі на них не зациклюватись, а приділити увагу тільки найбільш помпезним.
28.
29. Поліція часто в нічого таких спорудах квартирується.
30. Будинок земської управи.
1. Олександрівськ виник навколо однойменної фортеці, закладеної в 1770 році. Втім, вона за кілька десятиліть втратила значення і була розібрана, але навколишнє поселення залишилося і закріпилося в статусі повітового міста. У 1921 році після встановлення більшовицької влади, перейменований на Запоріжжя (до речі, точно невідомо, якого саме Олександра Катерина ІІ хотіла увіковічити в історичній назві). Сучасний обласний центр вважається прямим нащадком того повітового містечка, хоча Олександрівськ ніколи не був великим і відносно сучасного Запоріжжя займає зовсім незначну його частину.
2.
3. Серед типової забудови межі 19-20 ст. є дійсно вартісні будинки, як от перша теплоелектростанція (1910-16).
4. Прибутковий будинок купця Мінаєва:
5.
6. Досить незвично було побачити на півдні України такі дерев’яні візерунки. Це колишній дитячий притулок, а нині роздягальня при стадіоні КПУ.
7.
8. Від неї рукою подати до станції Запоріжжя-2. Вона молодша за головну, зате тут зберігся історичний вокзал, на відміну від післявоєнного на Запоріжжі-1. На станції зупиняється кілька приміських поїздів, а решту часу тут тихо й безлюдно.
9. Колишня чоловіча гімназія (1910), нині корпус №1 Запорізького національного університету.
10. Цей будиночок теж до університетського кампусу належить, по ідеї.
11. Корпус №3, а це була жіноча гімназія (1902-03).
12.
13. Синагога кравців, нині єврейський культурний центр.
14. Дореволюційна забудова часто переривається радянськими вкрапленнями, особливо з виходом на Соборний проспект, але іноді вони цілком доречні. Театр ім. Магара так взагалі шикарний:
15.
16. Приємна і Театральна площа через дорогу. Рідкість для міста - мурал:
17. Пам’ятник батькам. У початковому варіанті у них під ногами крутився пес, але видно, пішов гуляти.
18. Центральна хоральна синагога. У місті ще є сучасна діюча синагога, а всього в Запоріжжі близько 1% євреїв, хоча в давні часи ця цифра доходила і до 30%).
19. Будинок на розі Соборного проспекту і Троїцької в списку пам’яток фігурує як дім Лещинського (хоча табличку повісили на синагогу, як видно з кадру вище).
20.
21. Собор на проспекті також є, хоч і сучасний. Це спрощена копія історичного храму, підірваного в 1934 році. В зразково-показовому соціалістичному Запоріжжі їм не лишалось місця, так що по ідеї вціліла тільки одна стара церква на правому березі.
22. Краєзнавчий музей. Он, бачите, скіфська баба вхід стереже?
23. Ще одне радянське вкраплення у вигляді будинку культури.
24. Загалом збережених хаток епохи Олександрівська неочікувано багато, трапляються досить цілісні квартали. Хоча з виду вони майже всі досить прості.
25.
26.
27. І я дозволив собі на них не зациклюватись, а приділити увагу тільки найбільш помпезним.
28.
29. Поліція часто в нічого таких спорудах квартирується.
30. Будинок земської управи.