Поблукавши південною половинкою Єрусалимки, перемістимось по інший бік Соборної вулиці. Тутешні житлові квартали ще більше заплутані, колоритні та в буквальному сенсі зберігають справжній історичний дух вінницького центру.
А цікаві зразки цегляного стилю на 1-11 трапляються. Певно, я там колись неодноразово проходив, але уваги не звертав. Як тільки відкриють готелі, приїду дослідити детальніше.
Цікавий репортаж. Дякую! Не знав про існування такого колоритного району у Вінниці. Думав Соборна та прилеглі вулиці. Ввадаєш себе вже вінничанином? Не маю великого досвіду для порівняння, але, здається, за Збручем народ більше переймається чужаками з камерами. У Летичеві жінки, що продавали молоко, закрили обличчя, а по селах Тернопілля такої проблема нема. Може наслідок внутрішнього ГУЛАГу в людях?
ну на половину вінничанином уже можна себе сприймати, думаю) У даному випадку суть навіть не в камері, бо я її і не діставав, а навіть у факті знаходження у дворах, куди сторонній просто так не зайде - значить, щось видивляюсь, нишпорю і т. д.
Comments 8
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Не знав про існування такого колоритного району у Вінниці. Думав Соборна та прилеглі вулиці.
Ввадаєш себе вже вінничанином?
Не маю великого досвіду для порівняння, але, здається, за Збручем народ більше переймається чужаками з камерами. У Летичеві жінки, що продавали молоко, закрили обличчя, а по селах Тернопілля такої проблема нема. Може наслідок внутрішнього ГУЛАГу в людях?
Reply
У даному випадку суть навіть не в камері, бо я її і не діставав, а навіть у факті знаходження у дворах, куди сторонній просто так не зайде - значить, щось видивляюсь, нишпорю і т. д.
Reply
Leave a comment