Дінглі. Кручі на краю світу
Як я вже згадував у попередніх розповідях про Мальту, на противагу суцільній міській агломерації на її півночі, південь острова - переважно сільська місцевість та стрімкі скелі над Середземним морем. Одне з найгарніших місць на цьому узбережжі має назву Дінглі.
1.
Туристи часто лають мальтійські автобуси за непунктуальність і недотримання розкладу, а в мене з ними усе складалося чудово… крім цього разу. Закінчивши дивитись Рабат, вийшов на зупинку чекати транспорт до Дінглі. Час спливав, автобуси справно йшли… у протилежну сторону, а в потрібну мені, всупереч розкладу, - жодного. Так нічого й не зрозумівши, пішов пішки, благо, там кілометри три усього - з цього погляду дуже файно, що країна така компактна.
2. Уже ввечері на гугл картах роздивився, що на трасі ремонтні роботи, саме на «моїй» смузі, тому автобуси ходять якимось іншим шляхом. Ну й не страшно, обійдемось. По дорозі, правда, майже нема чого дивитись, лише палац Гіргенті маячить вдалині зліва.
3. Затим почалося село Дінглі.
4. Аскетична каплиця при дорозі з виду геть старовинна, ще «добарокового» періоду.
5. Парафіяльний собор Діви Марії (1605, з багатьма пізнішими перебудовами) більш класичний і просто великий.
6. Якщо скелі - одне з найбільш популярних місць країни, то однойменне село практично невідоме. По ньому можна мимоходом глянути, як виглядають нетуристичні місця на Мальті.
7.
8.
9. Ворота сільського кладовища традиційно закриті на замок.
10. Назва одного з крайніх будинків недвозначно підказує, де саме ми опинилися:
11. Далі за вказівником іду в бік скель, село лишається позаду.
12. На місці є туристичний центр з кафе та лавочки для споглядання моря. Хоча це все по-хорошому мало би бути кілометри на два далі, нижче буде зрозуміло чому. Коли знаходишся на самих скелях, обриву не видно, і спочатку не дуже ясно, що в них такого. Берег як берег.
13. Ну, радіолокаційний радар чіпляє погляд:
14. Із кручі вниз уходять стежки-доріжки, але туди не можна. Заповзятливі мальтійці приватизувати цінні клаптики родючої землі собі під городи, і то все - приватна власність.
15.
16.
17. Але нам униз і не треба. Дорога над берегом тягнеться поверху круч, йти нею потрібно на схід. Поступово перед очима постають стрімкі обриви, на тлі яких халабудки городників - що піщинки.
18. З протилежного боку пропливає скайлайн ближніх сіл та містечок.
19. І не тільки ближніх. Наступний кадр я зробив із-за літачка, а вже потім до мене дійшло, що там видно море. Тобто із крайнього півдня Мальти вона візуально наскрізь прострілюється на північ, на всі свої 13 кілометрів ширини. І тут варто згадати, що утворені внаслідок тектонічного зсуву скелі Дінглі є найвищим місцем країни, до 253 м над рівнем моря.
20. Кілометри за півтора углиб острова знаходиться палац Гіргенті, збудований в 1625 р. як літня резиденція інквізитора Мальти, нині - офіційна резиденція прем’єр-міністра. До нього я думав також прогулятися, але…
Мозок: «То що, пройдемося?»
Ноги: «Та ти зовсім довбанувся? Гуляй ультразумом, курво.»
Ну, можна й так.
21. Ще один літак над палацом - аеропорт близько:
22. Та все ж більше цікавого там із протилежної сторони. Можна завмерти й залипати, дехто так і робить.
23.
24. Один зі скельних виступів помітно врізається в море, нам туди:
25. Своїм «носом» він вказує на незаселений острівець Фільфла, характерний своєю формою -такий собі капелюшок.
26. Панорама у східному напрямку. Внизу так само розорані долини, які прикриває іще один кряж:
27.
28. Помітна старовинна капличка, яка теж була у списку ймовірних точок для прогулянки, і до якої зрештою «дійшов» тільки ультразумом.
29.
30. І… ще щось:
31. Фільфла знаходиться за 5 км від берегу, це найпівденніша суша Мальти. На острівці колись було джерело прісної води, для країни то настільки рідкість, що туди за нею цілеспрямовано плавали. Зараз це заповідник незайманої природи, куди людям висаджуватись заборонено. Скелька поруч також має ім’я - Фільфолетта.
32. Тим часом на різних рівнях скельного виступу потроху збираються люди, як уже казав, місце популярне. Від дороги до краю не більше 500 метрів, але стежки криві й кам’янисті (так що не дарма я цілий день носив кросівки у рюкзаку).
33. Ця точка обов’язкова для відвідування з двох причин, по-перше, саме з неї найкращі види на вертикальні неприступні обриви Дінглі, що виглядають ніби нерукотворна фортеця. Так зусиллями самої природи острів наїжачився супроти півдня, звідки так часто приходила небезпека.
34. По-друге, це можливість спостерігати захід сонця.
35. Як завжди чарівний, а для мене особливий тим, що останній у ту відпустку. Наступного вечора в цей час я вже мав проходити церемонії в аеропорту перед вильотом додому.
36.
37. Як стало очевидно, що сонце сяде не в море, а в хмари, хутчіш побіг назад. Один із мінусів цього місця, що до зупинки пиляти більше кілометру, а автобус там єдиний і ходить раз на годину. При всій тотальній безпечності країни, проводити зайві 60 хвилин у дикій темряві якось не хотілося. Безпосередньо біля «панорамної» скелі на деяких картах позначена зупинка Zuta, та насправді її не існує.
38. До прибуття автобуса я встиг, і не тільки я, бо для пристойності він спізнився хвилин на 15. Був ще час провести останні сполохи того дня.
39. І реактивний літачок у вечірньому небі.
40. Разом із Дінглі завершився й мій список запланованих для огляду природній цікавинок Мальти. Останній день був присвячений Валлетті та її передмістям, про які розкажу в наступні рази.
1.
Туристи часто лають мальтійські автобуси за непунктуальність і недотримання розкладу, а в мене з ними усе складалося чудово… крім цього разу. Закінчивши дивитись Рабат, вийшов на зупинку чекати транспорт до Дінглі. Час спливав, автобуси справно йшли… у протилежну сторону, а в потрібну мені, всупереч розкладу, - жодного. Так нічого й не зрозумівши, пішов пішки, благо, там кілометри три усього - з цього погляду дуже файно, що країна така компактна.
2. Уже ввечері на гугл картах роздивився, що на трасі ремонтні роботи, саме на «моїй» смузі, тому автобуси ходять якимось іншим шляхом. Ну й не страшно, обійдемось. По дорозі, правда, майже нема чого дивитись, лише палац Гіргенті маячить вдалині зліва.
3. Затим почалося село Дінглі.
4. Аскетична каплиця при дорозі з виду геть старовинна, ще «добарокового» періоду.
5. Парафіяльний собор Діви Марії (1605, з багатьма пізнішими перебудовами) більш класичний і просто великий.
6. Якщо скелі - одне з найбільш популярних місць країни, то однойменне село практично невідоме. По ньому можна мимоходом глянути, як виглядають нетуристичні місця на Мальті.
7.
8.
9. Ворота сільського кладовища традиційно закриті на замок.
10. Назва одного з крайніх будинків недвозначно підказує, де саме ми опинилися:
11. Далі за вказівником іду в бік скель, село лишається позаду.
12. На місці є туристичний центр з кафе та лавочки для споглядання моря. Хоча це все по-хорошому мало би бути кілометри на два далі, нижче буде зрозуміло чому. Коли знаходишся на самих скелях, обриву не видно, і спочатку не дуже ясно, що в них такого. Берег як берег.
13. Ну, радіолокаційний радар чіпляє погляд:
14. Із кручі вниз уходять стежки-доріжки, але туди не можна. Заповзятливі мальтійці приватизувати цінні клаптики родючої землі собі під городи, і то все - приватна власність.
15.
16.
17. Але нам униз і не треба. Дорога над берегом тягнеться поверху круч, йти нею потрібно на схід. Поступово перед очима постають стрімкі обриви, на тлі яких халабудки городників - що піщинки.
18. З протилежного боку пропливає скайлайн ближніх сіл та містечок.
19. І не тільки ближніх. Наступний кадр я зробив із-за літачка, а вже потім до мене дійшло, що там видно море. Тобто із крайнього півдня Мальти вона візуально наскрізь прострілюється на північ, на всі свої 13 кілометрів ширини. І тут варто згадати, що утворені внаслідок тектонічного зсуву скелі Дінглі є найвищим місцем країни, до 253 м над рівнем моря.
20. Кілометри за півтора углиб острова знаходиться палац Гіргенті, збудований в 1625 р. як літня резиденція інквізитора Мальти, нині - офіційна резиденція прем’єр-міністра. До нього я думав також прогулятися, але…
Мозок: «То що, пройдемося?»
Ноги: «Та ти зовсім довбанувся? Гуляй ультразумом, курво.»
Ну, можна й так.
21. Ще один літак над палацом - аеропорт близько:
22. Та все ж більше цікавого там із протилежної сторони. Можна завмерти й залипати, дехто так і робить.
23.
24. Один зі скельних виступів помітно врізається в море, нам туди:
25. Своїм «носом» він вказує на незаселений острівець Фільфла, характерний своєю формою -такий собі капелюшок.
26. Панорама у східному напрямку. Внизу так само розорані долини, які прикриває іще один кряж:
27.
28. Помітна старовинна капличка, яка теж була у списку ймовірних точок для прогулянки, і до якої зрештою «дійшов» тільки ультразумом.
29.
30. І… ще щось:
31. Фільфла знаходиться за 5 км від берегу, це найпівденніша суша Мальти. На острівці колись було джерело прісної води, для країни то настільки рідкість, що туди за нею цілеспрямовано плавали. Зараз це заповідник незайманої природи, куди людям висаджуватись заборонено. Скелька поруч також має ім’я - Фільфолетта.
32. Тим часом на різних рівнях скельного виступу потроху збираються люди, як уже казав, місце популярне. Від дороги до краю не більше 500 метрів, але стежки криві й кам’янисті (так що не дарма я цілий день носив кросівки у рюкзаку).
33. Ця точка обов’язкова для відвідування з двох причин, по-перше, саме з неї найкращі види на вертикальні неприступні обриви Дінглі, що виглядають ніби нерукотворна фортеця. Так зусиллями самої природи острів наїжачився супроти півдня, звідки так часто приходила небезпека.
34. По-друге, це можливість спостерігати захід сонця.
35. Як завжди чарівний, а для мене особливий тим, що останній у ту відпустку. Наступного вечора в цей час я вже мав проходити церемонії в аеропорту перед вильотом додому.
36.
37. Як стало очевидно, що сонце сяде не в море, а в хмари, хутчіш побіг назад. Один із мінусів цього місця, що до зупинки пиляти більше кілометру, а автобус там єдиний і ходить раз на годину. При всій тотальній безпечності країни, проводити зайві 60 хвилин у дикій темряві якось не хотілося. Безпосередньо біля «панорамної» скелі на деяких картах позначена зупинка Zuta, та насправді її не існує.
38. До прибуття автобуса я встиг, і не тільки я, бо для пристойності він спізнився хвилин на 15. Був ще час провести останні сполохи того дня.
39. І реактивний літачок у вечірньому небі.
40. Разом із Дінглі завершився й мій список запланованих для огляду природній цікавинок Мальти. Останній день був присвячений Валлетті та її передмістям, про які розкажу в наступні рази.