Марсашлокк. Луццу і рибка
Уперше дивну назву Марсашлокк я почув, певно, в 2007 році, коли місцева команда виграла футбольний чемпіонат Мальти і засвітилась на найпершій стадії відбору Ліги Чемпіонів. У той момент, звісно, я й гадки не мав, що під цією назвою ховається, а тим більше - що колись там побуваю. А також те, який спортивний подвиг здійснила та команда - стала чемпіоном, будучи представником села, хоч і великого (3,6 тис. чоловік).
1. Якщо північний схід Мальти - майже суцільна міська агломерація, то південне узбережжя острова геть інакше, там незаселені простори, уривчасті скелясті береги та автентичні рибацькі селища.
2. Марсашлокк - найбільш туристичне із цих селищ. Ніби нічого незвичного в теорії, але мальтійці умудрились розкрутити і «продавати» його як одне з найяскравіших місць країни.
Фішка села у яскравих рибальських човниках «луццу», форма та забарвлення яких мають саме такий вид ще з часів фінікійців. Кожен колір щось означає, домінують синій, жовтий та коричневий. На їхніх носах розміщені очі Осіріса, які мали захищати від сирен та інших морських гадів, а в туман такий човен сам знайде дорогу додому.
А ви чули, щоб за всю історію людства сирени стирили хоч один човен з очима? Отож бо, захист працює.
3. Зараз це все більше для туристів, само собою. Підозрюю, на їх катанні можна заробити не менше, ніж за рибу.
4.
Серйозно, там нічого немає, крім гавані з човнами. Але вони так класно виглядають, що ніскільки не пошкодував, що сюди приїхав, і здається, це дійсно одне з найбільш фотогенічних місць Мальти. Просто гіпноз якийсь.
5. Приписані вони здебільшого у Валлетті. І кожен має своє ім’я, переважно християнське, що якось мирно уживається з очима єгипетського бога смерті.
6. Ну і очей немає у більшості, як ви вже помітили.
7. Насправді є, але мало. Не знаю, що сталося, на старіших фото вони ледь не у всіх човнів, а зараз тільки в декількох, деінде явно замальовані. Здав щось Осіріс, просів у рейтингах народної довіри.
8. Човники з очима на загальному плані:
9.
10. Міс США:)
11. Маленькі непрезентабельні коритця використовуються, щоб добратись до основного транспорту.
12. А просто під берегом кишить майбутня вечеря гостей марсашлоцьких ресторанів.
І не тільки вона. Раз уже на те пішло, варто сказати, що справжня атмосфера рибацького селища відтворена повністю, включаючи сміття у морі. Там всякі можливі об’їдки, дохла риба і т. п., навіть розбитий кавун плавав. Тому хоч Марсашлокк і суто прибережне селище, про купання в морі й мови немає.
13. Автентичності додають і труби ТЕС Delimara, що живить електроенергією ледь не весь острів.
14. Пам’ятник рибалці, точніше ціла скульптурна композиція, також обов’язковий.
15. Діти, що зустрічають батька, точно мальтійці. Тут і іграшкова луццу присутня, і його котєйшество.
16. Із живим прототипом:
17.
18. І насправді діти змалечку долучаються до допомоги батькам-рибалкам. Не варто забувати, що за межами туристичної романтики то досить монотонна, небезпечна і важка робота.
19. Є там судна і більш солідні.
20. Саме по собі село нічого цікавого не представляє, крім гавані та вигнутої над нею буквою Г набережної, де зосереджені рибні ресторанчики.
21. Та без парафіяльної церкви і телефонної будки на Мальті ніяк.
22.
23. Вулиця над північним берегом гавані:
24. Втім, не човнами єдиними…
Село саме забезпечує рибою ледь не весь острів і всяко подається як «рибне» місце. Побувати на Мальті і не обжертись у Марсашлокку, це вважай що не побувати взагалі. От і я піддався, хоча ціни тут відчутно вищі, ніж у інших місцях. Ще радять спробувати восьминога, та зупинився на більш традиційній їжі.
25. При тому що мальтійські порції в кафе - то XXL, однією можна і пару людей нагодувати.
26. Щоб розтрусити їдло, до темряви пробігся на схід від села. Там пагорб з якимось черговим фортом, закритим для сторонніх, але мені він і не потрібен був, а тільки спіймати захід сонця.
27.
28.
29. Разом з околицями засинав у сутінках і сам Марсашлокк, і його порт.
30.
31. У вечірньому м’якому світлі ця гавань із човнами виглядає особливо тепло і затишно, а головне, що всі вони успішно повернулися із денної риболовлі додому. Побажаємо ж їм, щоб так було і надалі.
32.
1. Якщо північний схід Мальти - майже суцільна міська агломерація, то південне узбережжя острова геть інакше, там незаселені простори, уривчасті скелясті береги та автентичні рибацькі селища.
2. Марсашлокк - найбільш туристичне із цих селищ. Ніби нічого незвичного в теорії, але мальтійці умудрились розкрутити і «продавати» його як одне з найяскравіших місць країни.
Фішка села у яскравих рибальських човниках «луццу», форма та забарвлення яких мають саме такий вид ще з часів фінікійців. Кожен колір щось означає, домінують синій, жовтий та коричневий. На їхніх носах розміщені очі Осіріса, які мали захищати від сирен та інших морських гадів, а в туман такий човен сам знайде дорогу додому.
А ви чули, щоб за всю історію людства сирени стирили хоч один човен з очима? Отож бо, захист працює.
3. Зараз це все більше для туристів, само собою. Підозрюю, на їх катанні можна заробити не менше, ніж за рибу.
4.
Серйозно, там нічого немає, крім гавані з човнами. Але вони так класно виглядають, що ніскільки не пошкодував, що сюди приїхав, і здається, це дійсно одне з найбільш фотогенічних місць Мальти. Просто гіпноз якийсь.
5. Приписані вони здебільшого у Валлетті. І кожен має своє ім’я, переважно християнське, що якось мирно уживається з очима єгипетського бога смерті.
6. Ну і очей немає у більшості, як ви вже помітили.
7. Насправді є, але мало. Не знаю, що сталося, на старіших фото вони ледь не у всіх човнів, а зараз тільки в декількох, деінде явно замальовані. Здав щось Осіріс, просів у рейтингах народної довіри.
8. Човники з очима на загальному плані:
9.
10. Міс США:)
11. Маленькі непрезентабельні коритця використовуються, щоб добратись до основного транспорту.
12. А просто під берегом кишить майбутня вечеря гостей марсашлоцьких ресторанів.
І не тільки вона. Раз уже на те пішло, варто сказати, що справжня атмосфера рибацького селища відтворена повністю, включаючи сміття у морі. Там всякі можливі об’їдки, дохла риба і т. п., навіть розбитий кавун плавав. Тому хоч Марсашлокк і суто прибережне селище, про купання в морі й мови немає.
13. Автентичності додають і труби ТЕС Delimara, що живить електроенергією ледь не весь острів.
14. Пам’ятник рибалці, точніше ціла скульптурна композиція, також обов’язковий.
15. Діти, що зустрічають батька, точно мальтійці. Тут і іграшкова луццу присутня, і його котєйшество.
16. Із живим прототипом:
17.
18. І насправді діти змалечку долучаються до допомоги батькам-рибалкам. Не варто забувати, що за межами туристичної романтики то досить монотонна, небезпечна і важка робота.
19. Є там судна і більш солідні.
20. Саме по собі село нічого цікавого не представляє, крім гавані та вигнутої над нею буквою Г набережної, де зосереджені рибні ресторанчики.
21. Та без парафіяльної церкви і телефонної будки на Мальті ніяк.
22.
23. Вулиця над північним берегом гавані:
24. Втім, не човнами єдиними…
Село саме забезпечує рибою ледь не весь острів і всяко подається як «рибне» місце. Побувати на Мальті і не обжертись у Марсашлокку, це вважай що не побувати взагалі. От і я піддався, хоча ціни тут відчутно вищі, ніж у інших місцях. Ще радять спробувати восьминога, та зупинився на більш традиційній їжі.
25. При тому що мальтійські порції в кафе - то XXL, однією можна і пару людей нагодувати.
26. Щоб розтрусити їдло, до темряви пробігся на схід від села. Там пагорб з якимось черговим фортом, закритим для сторонніх, але мені він і не потрібен був, а тільки спіймати захід сонця.
27.
28.
29. Разом з околицями засинав у сутінках і сам Марсашлокк, і його порт.
30.
31. У вечірньому м’якому світлі ця гавань із човнами виглядає особливо тепло і затишно, а головне, що всі вони успішно повернулися із денної риболовлі додому. Побажаємо ж їм, щоб так було і надалі.
32.