Хуст. Замок, чеський квартал і триденна столиця
На Закарпаття я не вибирався давненько… із моменту першого візиту пройшло більше чотирьох років. Все-таки за рахунок віддаленості та знаходження по той бік гір, це ніби окрема маленька планета, і їхати сюди на два дні (мій звичний формат) не надто ефективно.
1. Опорною точкою для заїзду №2 став Хуст - третє місто області з руїнами величезного замку, традиційним для регіону переплетінням культур, контрастами та гігантським невикористаним потенціалом.
2. Почну із замку, йому ж буде присвячена й більша частина фото. Замкова гора знаходиться поруч із центром, на неї веде серпантинна доріжка, чим вище, тим сильніше убита й крута (втім, автомобілем можна все одно подолати майже весь шлях, це для тих, хто на колесах).
3.
Ну а на своїх двох вийде непогане фізичне тренування, яке я пройшов двічі, ввечері та вранці. На 1,1 км шляху Maps.me дає 147 метрів набору висоти, повіримо на слово.
4. Крім основної дороги, до замку веде ще кілька диких стежок.
5. Ось уже й брама та меморіальний камінь на честь Ференца Кельчеї, письменника й автора слів гімну Угорщини.
6. Увечері до замку ліз щоб побачити захід сонця, хоча ще на підході було очевидно, що воно сховається в хмари.
7. Ну нічого, так теж по-своєму красиво.
8. Зате поки піднімався, всі, хто гуляв на горі, спустились. І вийшло непогано, цей замок того вечора був лише мій.
9. Він існує на цій горі з 1090 року (хоча після навали монголо-татар його відновлювали з нуля найпевніше). Так чи інакше, ці стіни на своєму віку бачили більш ніж достатньо.
У 1766 році блискавка влучила в порохову вежу (льох?), що спричинило потужний вибух та руйнування. За легендами, то місцевий опришок Пинтя так вдало вистрілив із саморобної гармати, що одразу влучив у ціль, та все ж більше віриться у версію з блискавкою.
10. Із 1798 року замок уже не відновлювали. Але навіть після більш як 200 років тихого запустіння розмах цієї громадини вражає. У відбудованому вигляді це була б перлина масштабу замку Паланок.
11. Також помітно, що недавно його розчистили від хащів та сміття. Пізніше довідався, що цим займаються місцеві активісти. Є група в мордокнизі, де вони звітують про виконану роботу, і сторінка, де це можна підтримати матеріально.
12. Поки ж маємо мальовничі руїни, які самі по собі теж непоганий план для захоплюючих видів навкруги…
13.
14. Східна сторона міста строго одноповерхова. А цей вечірній туман чимось містичний навіть.
15.
16.
17. Зранку повернувся пофоткати панорами центральної частини Хуста. Хай і було так само хмарно, та все одно освітлення куди краще.
18.
19. І знову нікого навколо, лише снували туди-сюди якісь сірі пташки.
20. Ось він, весь Хуст як на долоні:
21. На передньому плані парк, видно, що недавно доведений до ладу. Зараз виглядає дуже достойно, як для такого невеличкого міста.
22. У центрі виділяється пішохідна частина вулиці Карпатської Січі з двома історичними костьолами, св. Єлизавети (зліва) та св. Анни.
23.
24. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1929) осторонь центру, і я полінився до неї йти.
25. Традиційно багато храмів видно на навколишніх пагорбах. Цей уже за межами міста, у селі Чертіж:
26. Погляд на схід. Тут мало би бути сонце:
27.
28. Натомість все темнішими робились хмари. Досвід підказував, що хоч вони і красиві, та нічим хорошим це не закінчиться.
29.
Тому хутенько побіг униз, дивитись місто зблизька. Навпроти парку не оминути будівлю міської ради, яка являє собою чудовий зразок чеського міжвоєнного конструктивізму.
30. Саме в ній засідав уряд Карпатської України, самопроголошеної незалежної республіки на чолі з Августином Волошиним. Втім, проіснувала вона недовго, лише з 14 по 16 березня 1939 року, коли війська хортистської Угорщини захопили Хуст. До початку липня вони анексували всю територію Карпатської України.
31. Ну а на мене на підході до центру все ж обрушилася злива, така потужна, що решту прогулянки ставила під питання. Але поки шукав де сховатись, вона так само неочікувано скінчилася, поступившись місцем сліпучому сонцю.
32. Тож можна було далі дивитись середмістя зблизька. Костьол св. Анни закладений в 1799 р.:
33. Реформаторська церква св. Єлизавети зводилась як костьол у 13-15 ст. Вона має яскраві оборонні й готичні риси, і взагалі з виду така вся відверто угорська. Подивитись церкву зсередини можна за гроші, не в час служби і за попереднім записом, і взагалі пішли нахер (це з об’яви на дверях). Ну ладно, не дуже й хотілося.
34. Конфесійну трійку замикає собор Кирила й Мефодія (1994) на площі Незалежності.
35. Сама площа, яка не так давно являла собою розбитий асфальтовий пустир, перетворилася в чудове місце для прогулянок. Взагалі центр Хуста - здебільшого переплетіння радянських та сучасних будівель (місто було сильно зруйноване в Другу Світову), але все одно виглядає ефектно. Особливо завдяки клумбі.
36.
37.
38. На південному краю площі Незалежності зберіглась діюча синагога (1875), яка у 20 ст. не припиняла роботи. Як для екс-СРСР і колишньої зони нацистської окупації, випадок унікальний.
39. Циганське питання для Закарпаття також актуальне. Ця парочка чатує сердобольних клієнтів під собором.
40. Стріт-арт в одному з провулків:
41. Залишилось подивитись так званий чеський квартал, обмежений квадратом вулиць Соборної України, Пушкіна, Лермонтова і Тараса Шевченка. Останньою забрів аж до річки з цікавою назвою Хустець, яка в цьому місці виявилась брудною та смердючою.
Якщо котресь місце в Україні називають шматочком Європи, «маленькою Прагою» та іншими пафосними епітетами, про всяк випадок слід морально підготуватись, що це буде повний хустець.
42. Але насправді все виявилось не так і погано, навіть черепиця здебільшого автентична. Дроти заважають, та це не тільки тутешня проблема.
43. Квартал будувався для чеських офіцерів та службовців у 1924-25 рр., за проектом архітектора Й. Фрайвальда.
44. І правда, виглядає колоритно і незвично для України. Замкнений на самого себе райончик, де зупинився час.
45.
46.
47. Особливо сподобалась візуально вулиця Вакарова всередині кварталу. Арка по центру додає всьому ансамблю якоїсь завершеності.
48.
49. На симетричній площі стоїть і пам’ятник самому Дмитру Вакарову, поету-уродженцю Ізи (село під Хустом), що загинув в 1945 р. в концтаборі Найвайлер.
50. Котики тут сурові, як і взагалі нецентральна частина міста.
51. Люк з міською геральдикою, як хороша європейська пра… Е, ну ок, Франківськ так Франківськ.
52. На цьому все, і набережною над Хустцем вибираюсь убік автовокзалу. Вище всього так само домінує обвітрений кістяк замку. Можливо, він таки дочекається власного воскресіння.
1. Опорною точкою для заїзду №2 став Хуст - третє місто області з руїнами величезного замку, традиційним для регіону переплетінням культур, контрастами та гігантським невикористаним потенціалом.
2. Почну із замку, йому ж буде присвячена й більша частина фото. Замкова гора знаходиться поруч із центром, на неї веде серпантинна доріжка, чим вище, тим сильніше убита й крута (втім, автомобілем можна все одно подолати майже весь шлях, це для тих, хто на колесах).
3.
Ну а на своїх двох вийде непогане фізичне тренування, яке я пройшов двічі, ввечері та вранці. На 1,1 км шляху Maps.me дає 147 метрів набору висоти, повіримо на слово.
4. Крім основної дороги, до замку веде ще кілька диких стежок.
5. Ось уже й брама та меморіальний камінь на честь Ференца Кельчеї, письменника й автора слів гімну Угорщини.
6. Увечері до замку ліз щоб побачити захід сонця, хоча ще на підході було очевидно, що воно сховається в хмари.
7. Ну нічого, так теж по-своєму красиво.
8. Зате поки піднімався, всі, хто гуляв на горі, спустились. І вийшло непогано, цей замок того вечора був лише мій.
9. Він існує на цій горі з 1090 року (хоча після навали монголо-татар його відновлювали з нуля найпевніше). Так чи інакше, ці стіни на своєму віку бачили більш ніж достатньо.
У 1766 році блискавка влучила в порохову вежу (льох?), що спричинило потужний вибух та руйнування. За легендами, то місцевий опришок Пинтя так вдало вистрілив із саморобної гармати, що одразу влучив у ціль, та все ж більше віриться у версію з блискавкою.
10. Із 1798 року замок уже не відновлювали. Але навіть після більш як 200 років тихого запустіння розмах цієї громадини вражає. У відбудованому вигляді це була б перлина масштабу замку Паланок.
11. Також помітно, що недавно його розчистили від хащів та сміття. Пізніше довідався, що цим займаються місцеві активісти. Є група в мордокнизі, де вони звітують про виконану роботу, і сторінка, де це можна підтримати матеріально.
12. Поки ж маємо мальовничі руїни, які самі по собі теж непоганий план для захоплюючих видів навкруги…
13.
14. Східна сторона міста строго одноповерхова. А цей вечірній туман чимось містичний навіть.
15.
16.
17. Зранку повернувся пофоткати панорами центральної частини Хуста. Хай і було так само хмарно, та все одно освітлення куди краще.
18.
19. І знову нікого навколо, лише снували туди-сюди якісь сірі пташки.
20. Ось він, весь Хуст як на долоні:
21. На передньому плані парк, видно, що недавно доведений до ладу. Зараз виглядає дуже достойно, як для такого невеличкого міста.
22. У центрі виділяється пішохідна частина вулиці Карпатської Січі з двома історичними костьолами, св. Єлизавети (зліва) та св. Анни.
23.
24. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1929) осторонь центру, і я полінився до неї йти.
25. Традиційно багато храмів видно на навколишніх пагорбах. Цей уже за межами міста, у селі Чертіж:
26. Погляд на схід. Тут мало би бути сонце:
27.
28. Натомість все темнішими робились хмари. Досвід підказував, що хоч вони і красиві, та нічим хорошим це не закінчиться.
29.
Тому хутенько побіг униз, дивитись місто зблизька. Навпроти парку не оминути будівлю міської ради, яка являє собою чудовий зразок чеського міжвоєнного конструктивізму.
30. Саме в ній засідав уряд Карпатської України, самопроголошеної незалежної республіки на чолі з Августином Волошиним. Втім, проіснувала вона недовго, лише з 14 по 16 березня 1939 року, коли війська хортистської Угорщини захопили Хуст. До початку липня вони анексували всю територію Карпатської України.
31. Ну а на мене на підході до центру все ж обрушилася злива, така потужна, що решту прогулянки ставила під питання. Але поки шукав де сховатись, вона так само неочікувано скінчилася, поступившись місцем сліпучому сонцю.
32. Тож можна було далі дивитись середмістя зблизька. Костьол св. Анни закладений в 1799 р.:
33. Реформаторська церква св. Єлизавети зводилась як костьол у 13-15 ст. Вона має яскраві оборонні й готичні риси, і взагалі з виду така вся відверто угорська. Подивитись церкву зсередини можна за гроші, не в час служби і за попереднім записом, і взагалі пішли нахер (це з об’яви на дверях). Ну ладно, не дуже й хотілося.
34. Конфесійну трійку замикає собор Кирила й Мефодія (1994) на площі Незалежності.
35. Сама площа, яка не так давно являла собою розбитий асфальтовий пустир, перетворилася в чудове місце для прогулянок. Взагалі центр Хуста - здебільшого переплетіння радянських та сучасних будівель (місто було сильно зруйноване в Другу Світову), але все одно виглядає ефектно. Особливо завдяки клумбі.
36.
37.
38. На південному краю площі Незалежності зберіглась діюча синагога (1875), яка у 20 ст. не припиняла роботи. Як для екс-СРСР і колишньої зони нацистської окупації, випадок унікальний.
39. Циганське питання для Закарпаття також актуальне. Ця парочка чатує сердобольних клієнтів під собором.
40. Стріт-арт в одному з провулків:
41. Залишилось подивитись так званий чеський квартал, обмежений квадратом вулиць Соборної України, Пушкіна, Лермонтова і Тараса Шевченка. Останньою забрів аж до річки з цікавою назвою Хустець, яка в цьому місці виявилась брудною та смердючою.
Якщо котресь місце в Україні називають шматочком Європи, «маленькою Прагою» та іншими пафосними епітетами, про всяк випадок слід морально підготуватись, що це буде повний хустець.
42. Але насправді все виявилось не так і погано, навіть черепиця здебільшого автентична. Дроти заважають, та це не тільки тутешня проблема.
43. Квартал будувався для чеських офіцерів та службовців у 1924-25 рр., за проектом архітектора Й. Фрайвальда.
44. І правда, виглядає колоритно і незвично для України. Замкнений на самого себе райончик, де зупинився час.
45.
46.
47. Особливо сподобалась візуально вулиця Вакарова всередині кварталу. Арка по центру додає всьому ансамблю якоїсь завершеності.
48.
49. На симетричній площі стоїть і пам’ятник самому Дмитру Вакарову, поету-уродженцю Ізи (село під Хустом), що загинув в 1945 р. в концтаборі Найвайлер.
50. Котики тут сурові, як і взагалі нецентральна частина міста.
51. Люк з міською геральдикою, як хороша європейська пра… Е, ну ок, Франківськ так Франківськ.
52. На цьому все, і набережною над Хустцем вибираюсь убік автовокзалу. Вище всього так само домінує обвітрений кістяк замку. Можливо, він таки дочекається власного воскресіння.