Після невдачі, яка спіткала мене при першій спробі покататися поїздом Поліської вузькоколійки (бо в суботу він не ходить), довелось повернутися на північ Рівненщини наступного дня. Що з цього вийшло, розкажу й покажу нижче.
Да у нас, например, этих песчаных дорог и в том же Принёманье хватает, и на севере страны тоже, как говорят. Но Полесье за городами - это вообще сплошной песок-песок-песок...
Згадалося з пісні: А поні - також коні!:) Прикольна і добра залізниця. При нагоді, спробую і сам дістатися цих місць. Дратує лише те, що річна зарплата голови укрзалізниці мабуть перекриває бюджет усієї вузькоколійки!(
Comments 17
Мало в Полесье был, раз такому удивляешься :)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment