Білі шати. У чому різниця між роботою на Україну та співпрацею зі злочинним режимом?
В історії практично будь-якої країни є більш і менш небезпечні періоди з погляду необхідності чіткого самовизначення її громадян чи підданих. Україна перебуває на тому етапі, коли кожен мусить вирішити або принаймні зрозуміти для себе самого, на чиєму він боці. Це не перебільшення, не згущення фарб, не істерика. Такий час
Нинішня адміністрація держави, формально нібито цілком законна, за своєю суттю, за внутрішньою логікою процесу поводиться як окупаційна влада. Діючи виключно в інтересах дрібної купки людей, котрі воліють захопити геть усе, до чого можна дотягнутися, вона цілком ігнорує потреби 46-мільйонного народу й, вичерпавши рано чи пізно всі ресурси, приречена здатися на милість когось потужнішого. А коли неупереджено оцінюєш низку її ініціатив за останні два з половиною роки - від перерозподілу влади на користь президента (по суті, тихого конституційного перевороту) та здачі національних інтересів заради газу для олігархів до шахрайського ухвалення закону про мови, придушення свободи ЗМІ тощо, - тоді навіть формальну легітимність режиму доводиться визнати вельми сумнівною.
Читати далі