Сім кроків Януковича, які дають Кремлю надію на поглинання України
Зустріч Януковича з Путіним у Ялті (див. Тиждень, №29/2012) засвідчила, що останній обрав позицію вичікування: схоже, він сподівається, що його український колега власними діями створить достатнє підґрунтя для переходу нашої держави під цілковитий контроль Кремля.
Якщо Банкова демонструє, що володітиме ситуацією і в ручному режимі коригуватиме напрямок руху країни, базуючись на ідеї «багатовекторності», то в Москві, судячи з тактичних дій, розраховують, що продовження наявних тенденцій у внутрішній та зовнішній політиці нинішньої української влади неодмінно призведе до ситуації, за якої на певному етапі опиратися тискові РФ стане неможливо. Відтак потрібно просто дочекатися формування критичної маси чинників, які зроблять Київ беззахисним. Янукович успішно рухається в цьому напрямку. Вочевидь, сам того не розуміючи, діями, що продиктовані власними інтересами, він підігрує Кремлю (цілеспрямований рух до авторитаризму, що вже призвело до його ізоляції з боку Заходу; насадження євразійської моделі стосунків бізнесу і влади, а це в українських умовах - див. пункт 5 - підштовхуватиме місцевих олігархів до Путіна тощо). Та водночас складається враження, що хтось із найближчого оточення постійно підкидає нинішньому президентові ідеї-рішення, які його насправді мало цікавлять (оскільки це не додає йому електоральних балів), але реалізація яких також грає на користь імперських амбіцій Кремля. Йдеться, зокрема, про мовний закон, який веде до розколу країни чи, наприклад, знущання з Юрія Луценка, що посилює враження Заходу: Янукович обрав шлях Лукашенки.
Читати далі