![](http://pics.livejournal.com/ut_magazine/pic/000k7hqz)
Спроби влади змінити мовне законодавство актуалізують проблему збереження української мови і необхідність цілеспрямованої державної політики щодо розширення сфери її вживання.
Найближчий пленарний тиждень у парламенті партія влади планує почати із розгляду проекту Закону «Про основи державної мовної політики». Його автори - відомий демонстративною українофобією Вадим Колесніченко та екс-голова ЦВК Сергій Ківалов - намагаються переконати українців і світ, що метою розробленого ними документа є лише захист мов національних меншин, права яких за нинішньої ситуації нібито утискають. При цьому їхні соратники по партії висловлюють часто протилежні думки: від визнання того факту, що закон має на меті перетворити російську на другу, а де-факто єдину, державну мову в Україні (зокрема, Юрій Болдирєв, Анатолій Могильов), до відвертого окозамилювання. Наприклад, як «авторитетно заявляє» відома своїм умінням поширювати дезінформацію Інна Богословська, «текст законопроекту про мови погоджений із нормами, прописаними в Європейській хартії регіональних мов і жодним чином не претендує на наступ на українську мову, а захищає румунську, угорську, російську». Мовляв, «цей закон цілком європейський». Дарма, що Венеціанська комісія й уповноважений з прав національних меншин ОБСЄ розкритикували цей документ Колесніченка - Ківалова і зробили це саме тому, що його схвалення, на їхню думку, становитиме загрозу державній мові титульної, державотворчої нації, оскільки невиправдано звужуватиме сферу її вживання.
Читати далі