Інструкція при спілкуванні з міліцією, прокурором і слідчим
Оригинал взят у oleg_leusenko в Інструкція при спілкуванні з міліцією, прокурором і слідчим
Обов’язки працівників міліції при спілкуванні з громадянами.
Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на „Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов’язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання. (ст. 141 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
На вимогу народних депутатів, посадових осіб і громадян патрульний (постовий) зобов’язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред’явити службове посвідчення. (ст. 142 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися також ввічливо, як і дорослими. (ст. 146 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. (ч. 2 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).
З яких підстав Вас можуть затримати працівники міліції.
* з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;
* з метою встановлення особи;
* з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
* з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення;
* коли Вас застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
* коли очевидці, в тому числі й потерпіли, прямо вкажуть на Вас, що саме Ви вчинили злочин;
* коли на Вас або на Вашому одязі, при Вас або у Вашому житлі буде виявлено явні сліди злочину;
* якщо є підстави вважати Вас підозрюваним у вчиненні злочину а Ви намагаєтеся втекти або не маєте постійного місця проживання.
Про затримання особи обов’язково складається протокол. Адміністративне затримання може тривати більше ніж три години лише у виняткових випадках, при цьому особа яка його здійснює зобов’язана протягом двадцяти чотирьох годин повідомити прокурора. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.
За завідомо незаконні затримання, винна службова особа притягається до кримінальної відповідальності згідно ст. 371 Кримінального кодексу України.
Обов’язки правоохоронців при затриманні особи.
Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місце перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги. (ч. 5 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. (ч. 2 ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.
2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.
(ст. 213 Кримінально-процесуального кодексу України).
Умови застосування сили або спеціальних засобів працівниками міліції.
Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків. (ст. 200 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ст.. 13 Закону України „Про міліцію”).
Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. (ст. 201 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ч. 2 ст. 12 Закону України „Про міліцію”).
Проведення особистого огляду та огляду речей.
Особистий огляд та огляд речей, допускаються з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов”язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. (ч. 1 ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статті з оглядуваним і в присутності двох понятих двох понятих тієї ж статі. (ч. 2 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця). (ч. 4 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про проведення особистого огляду або огляду речей, складається протокол або про це зазначається в іншому протоколі. Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються. (ч. 1 ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Проведення обшуку та вилучення.
2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх для цього підстав.
(ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України).
2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;
4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
(ст. 167 Кримінально-процесуального кодексу України).
1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
3. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол.
4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна. (ст. 168 Кримінально-процесуального кодексу України).
1. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
2. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;
5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
3. Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.
(ст. 235 Кримінально-процесуального кодексу України).
Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії ..проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;
керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;
начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;
Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;
слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
(ст. 246 Кримінально-процесуального кодексу України).
ЗНАЙ СВОЇ ПРАВА
Конституція України гарантує кожному:
* право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28);
* право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29);
* право невідкладного ознайомлення з мотивами арешту чи затримання (ч. 4 ст. 29);
* право на невідкладне роз’яснення прав (ч. 4 ст. 29);
* право з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29);
* право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ч. 5 ст. 29);
* право вимагати негайного повідомлення родичів про свій арешт чи затримання (ч. 6 ст. 29);
* право вимагати негайного звільнення якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання особі не вручено вмотивованого рішення суду про тримання її під вартою (ч. 3 ст. 29);
* право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 29);
* право на недоторканність житла (ч. 1 ст. 30);
* право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);
* право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55);
* право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом яких є Україна (ч. 4 ст. 55);
* право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);
* право на правову допомогу яка надається безкоштовно у передбачених законом випадках, та на вільний вибір захисника своїх прав (ч. 1 ст. 59);
* право не доводити свою не винуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62);
* право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного (ч. 4 ст. 62);
* право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом (ч. 1 ст. 63).
ЗАХИСТИ СЕБЕ САМ
Для уникнення можливого незаконного обмеження Ваших прав з боку представників правоохоронних органів, перш за все необхідно не вчиняти правопорушень.
Дії законослухняного громадянина при спілкуванні з представниками правоохоронних органів.
Якщо Вас помилково підозрюють у вчиненні правопорушення, Вам необхідно скористатися гарантованими Конституцією та Законами України правами та сприяти правоохоронцям у з’ясуванні обставин справи. З цією метою ми радимо всім законослухняним громадянам:
* сприяти правоохоронцям у здійсненні ними своїх обов’язків;
* виконувати всі законні вимоги правоохоронців;
* у разі сумнівів у законності вимог правоохоронців, обов’язково оскаржити їхні дії чи бездіяльність;
* уважно ознайомлюватися з документами, які пропонують Вам підписати, і за наявності незгоди з викладеними в них обставинами - оскаржити даний акт.
Скарги на незаконні дії або бездіяльність службових осіб, що порушують Ваші права, Ви можете направити до вищестоящої службової особи, до прокуратури, до суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Якщо Вас викликають до суду, прокуратури, відділу міліції, Вам необхідно:
* знати в якості кого Вас викликають;
* по можливості заручитися правовою допомогою;
* обов’язково з’явитися у вказану установу та у визначений час, за неможливості - повідомити особу котра Вас викликає;
* давати лише правдиві показання і пояснення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
* знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
* при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження;
* оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. (ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Обвинувачений має право:
* знати, в чому його обвинувачують;
* давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
* мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання;
* ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
* брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
* заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
* Підсудний має право на останнє слово.
Підозрюваний має право:
* знати, в чому він підозрюється;
* давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
* мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази;
* заявляти клопотання і відводи;
* вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
* подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
Підсудний має права з:
Глави 2. Засади кримінального провадження
Стаття 8. Верховенство права
Стаття 10. Рівність перед законом і судом
Стаття 11. Повагу до людської гідності
Стаття 14. Таємницю спілкування
Стаття 15. Невтручання у приватне життя
Стаття 16. Недоторканність права власності
Стаття 17. Презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини
Стаття 18. Свободу від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
Стаття 19. Заборону двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
Стаття 20. Забезпечення права на захист
Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
Стаття 25. Публічність
Стаття 26. Диспозитивність
Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами
Стаття 28. Розумні строки. (розділ I, глава 1 Кримінально-процесуального кодексу України).
Джерело: Профком студентів НМУ імені О.О.Богомольця , з додатками, з урахуванням нового Кримінально-процесуального кодексу України.
Обов’язки працівників міліції при спілкуванні з громадянами.
Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на „Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов’язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання. (ст. 141 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
На вимогу народних депутатів, посадових осіб і громадян патрульний (постовий) зобов’язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред’явити службове посвідчення. (ст. 142 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися також ввічливо, як і дорослими. (ст. 146 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. (ч. 2 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).
З яких підстав Вас можуть затримати працівники міліції.
* з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;
* з метою встановлення особи;
* з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
* з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення;
* коли Вас застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
* коли очевидці, в тому числі й потерпіли, прямо вкажуть на Вас, що саме Ви вчинили злочин;
* коли на Вас або на Вашому одязі, при Вас або у Вашому житлі буде виявлено явні сліди злочину;
* якщо є підстави вважати Вас підозрюваним у вчиненні злочину а Ви намагаєтеся втекти або не маєте постійного місця проживання.
Про затримання особи обов’язково складається протокол. Адміністративне затримання може тривати більше ніж три години лише у виняткових випадках, при цьому особа яка його здійснює зобов’язана протягом двадцяти чотирьох годин повідомити прокурора. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.
За завідомо незаконні затримання, винна службова особа притягається до кримінальної відповідальності згідно ст. 371 Кримінального кодексу України.
Обов’язки правоохоронців при затриманні особи.
Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місце перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги. (ч. 5 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. (ч. 2 ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.
2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.
(ст. 213 Кримінально-процесуального кодексу України).
Умови застосування сили або спеціальних засобів працівниками міліції.
Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків. (ст. 200 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ст.. 13 Закону України „Про міліцію”).
Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. (ст. 201 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ч. 2 ст. 12 Закону України „Про міліцію”).
Проведення особистого огляду та огляду речей.
Особистий огляд та огляд речей, допускаються з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов”язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. (ч. 1 ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статті з оглядуваним і в присутності двох понятих двох понятих тієї ж статі. (ч. 2 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця). (ч. 4 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про проведення особистого огляду або огляду речей, складається протокол або про це зазначається в іншому протоколі. Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються. (ч. 1 ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Проведення обшуку та вилучення.
2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх для цього підстав.
(ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України).
2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;
4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
(ст. 167 Кримінально-процесуального кодексу України).
1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
3. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол.
4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна. (ст. 168 Кримінально-процесуального кодексу України).
1. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
2. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;
5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
3. Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.
(ст. 235 Кримінально-процесуального кодексу України).
Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії ..проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;
керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;
начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;
Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;
слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
(ст. 246 Кримінально-процесуального кодексу України).
ЗНАЙ СВОЇ ПРАВА
Конституція України гарантує кожному:
* право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28);
* право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29);
* право невідкладного ознайомлення з мотивами арешту чи затримання (ч. 4 ст. 29);
* право на невідкладне роз’яснення прав (ч. 4 ст. 29);
* право з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29);
* право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ч. 5 ст. 29);
* право вимагати негайного повідомлення родичів про свій арешт чи затримання (ч. 6 ст. 29);
* право вимагати негайного звільнення якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання особі не вручено вмотивованого рішення суду про тримання її під вартою (ч. 3 ст. 29);
* право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 29);
* право на недоторканність житла (ч. 1 ст. 30);
* право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);
* право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55);
* право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом яких є Україна (ч. 4 ст. 55);
* право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);
* право на правову допомогу яка надається безкоштовно у передбачених законом випадках, та на вільний вибір захисника своїх прав (ч. 1 ст. 59);
* право не доводити свою не винуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62);
* право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного (ч. 4 ст. 62);
* право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом (ч. 1 ст. 63).
ЗАХИСТИ СЕБЕ САМ
Для уникнення можливого незаконного обмеження Ваших прав з боку представників правоохоронних органів, перш за все необхідно не вчиняти правопорушень.
Дії законослухняного громадянина при спілкуванні з представниками правоохоронних органів.
Якщо Вас помилково підозрюють у вчиненні правопорушення, Вам необхідно скористатися гарантованими Конституцією та Законами України правами та сприяти правоохоронцям у з’ясуванні обставин справи. З цією метою ми радимо всім законослухняним громадянам:
* сприяти правоохоронцям у здійсненні ними своїх обов’язків;
* виконувати всі законні вимоги правоохоронців;
* у разі сумнівів у законності вимог правоохоронців, обов’язково оскаржити їхні дії чи бездіяльність;
* уважно ознайомлюватися з документами, які пропонують Вам підписати, і за наявності незгоди з викладеними в них обставинами - оскаржити даний акт.
Скарги на незаконні дії або бездіяльність службових осіб, що порушують Ваші права, Ви можете направити до вищестоящої службової особи, до прокуратури, до суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Якщо Вас викликають до суду, прокуратури, відділу міліції, Вам необхідно:
* знати в якості кого Вас викликають;
* по можливості заручитися правовою допомогою;
* обов’язково з’явитися у вказану установу та у визначений час, за неможливості - повідомити особу котра Вас викликає;
* давати лише правдиві показання і пояснення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
* знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
* при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження;
* оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. (ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Обвинувачений має право:
* знати, в чому його обвинувачують;
* давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
* мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання;
* ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
* брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
* заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
* Підсудний має право на останнє слово.
Підозрюваний має право:
* знати, в чому він підозрюється;
* давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
* мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази;
* заявляти клопотання і відводи;
* вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
* подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
Підсудний має права з:
Глави 2. Засади кримінального провадження
Стаття 8. Верховенство права
Стаття 10. Рівність перед законом і судом
Стаття 11. Повагу до людської гідності
Стаття 14. Таємницю спілкування
Стаття 15. Невтручання у приватне життя
Стаття 16. Недоторканність права власності
Стаття 17. Презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини
Стаття 18. Свободу від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
Стаття 19. Заборону двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
Стаття 20. Забезпечення права на захист
Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
Стаття 25. Публічність
Стаття 26. Диспозитивність
Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами
Стаття 28. Розумні строки. (розділ I, глава 1 Кримінально-процесуального кодексу України).
Джерело: Профком студентів НМУ імені О.О.Богомольця , з додатками, з урахуванням нового Кримінально-процесуального кодексу України.