Лі Бо

[unnepher]

Весняним днем,
прохмелившись,
висловлюю свої почуття

Життя в цьому світі -
         це просто великий сон.
Не псуймо ж його -
        забудьмо турботи-гризоти!

Я, вірний цьому,
       вже зранку нап'юся як чіп,
І, вийшовши з хати,
       лежу розвалившись на ганку.

Очумавшись трохи,
     дивлюсь на дерева в саду.
Десь там, серед квітів,
     заливчасто пташка щебече.

Цікаво б дізнатись,
     яка пора року тепер?
Відказує легіт,
     що вже "пора вивільг" минає.

Глибокі зітхання
     ця вість викликає з грудей.
І знов виникає
    бажання наповнити чарку.

Чекаю на місяць
     і гучно співаю пісень,
Якщо вони зникли б -
    то став би я зовсім байдужим!