Монтессорі (сезон осінь-зима)
Весною ми почали ходити на заняття в Львівську школу Монтессорі. Єві сподобалося. Ми ходили в групу для 1,5-2-річок. Крім того ще є група для старших діток, фактчино 2-3-річок.
Зараз почався новий "навчальний рік" і ми наче б мали перейти в "старшу" групу, але робити цього не будемо. В школі демократична атмосфера, і вибір занять в групі, годин і кількість відвідувань дуже гнучка. В старшу групу не переходимо, бо формати роботи в цих групах трошки відрізняються. Старші більш строго дотримуються канонів методу Монтессорі, які мені, правду кажучи, трошки неприродні. Вся ця робота намовчки, неможливість спілкуватися під час заняття, трохи напружує. Хоча в дійсності рідко так є, щоб дітлахи мовчки там щось робили ))) Але спроби слідувати канонам робляться. "Наша" ж група більш "дитяча"в тому сенсі, що дітки поводяться природньо і ніхто на них не шикає, вони можуть забирати один в одного іграшки (в школі це називають "матеріал"), кричати, плакати, розкидати, коли щось не виходить, брати нові іграшки, тобто, матеріал ))), не поставивши на місце попередні - словом роблять все те, чого не повинні, навчаючись в школі Монтессорі. Робота з монтессорійським матеріалом займає половину заняття. На другій половині ми співаємо, танцюємо (Єва це обожнює!), потім маємо заняття із пізнавання світу, наприклад садимо квіти, сіємо траву (це ми весною робили), нюхаємо і пробуємо на смак всякі приємності і не дуже приємності (каву, корицю і тп), перемо і сушимо попране феном (від якого Єва ховається в найдальший кут). Після цього маємо 15 хв (або як вийде) творчості, зазвичай тематично пов’язаної із попереднім блоком. А потім.... гммм... миємо руки і улюблена Євина частина - чаєпиття! Дітлахи розставляють горнята і блюдця, нам наливають чай і приносять тістечка, мами відводять душу в трьопі про все на світі, діти - в поїданні-випиванні-розливанні. І на завершення ми сідаємо в коло і почерзі беремо запалену свічку і розповідаємо, що нам запам’яталося/сподобалося сьогодні на занятті (то мали б робити діти, але майже всі ще не говорящі, тому віддуваються мами). Після маминої промови, дитя задуває свічку, Єва від цього теж аж пищить від задоволення. А потім знову демократія, кожен робить, що хоче, або просто йде додому.
В цілому, нам з Євою там подобається. До того ж я не чекаю від школи, що там розвинуть мою дитину, це ми можемо і вдома зробити, зараз є достатньо для цього матеріалів та готових ідей. Ми ходимо туди за приємним середовищем, за спілкуванням із собі подібними, як у випадку Єви, так і у моєму випадку як мами.
Крім того, в цьому місяці плануються музичні заняття за програмою Kindermusik - це вивчення англійської в процесі музичних занять. Хочу спробувати, що це таке, але не заради мови (сто років не потрібно Єві англійська в два роки в неангломовному средовищі), а заради музики. Здається, що це Єві має сподобатися.
І ще... але для цього нам треба ще з півроку підрости... в рамках школи діє просто бомбезна театральна студія "Золотий клуб’ОК". Ми з Євою заходили до них на заняття подивитися. Виглядало дуже прикольно, дітиська виглядали щасливі. Ми навіть ходили на їхню прем’єру "Муха" (перша Євчина вистава). Після цього Єву було важко переконати піти в театр, якщо там не показували виставу про біііі (себто муху).
Зараз почався новий "навчальний рік" і ми наче б мали перейти в "старшу" групу, але робити цього не будемо. В школі демократична атмосфера, і вибір занять в групі, годин і кількість відвідувань дуже гнучка. В старшу групу не переходимо, бо формати роботи в цих групах трошки відрізняються. Старші більш строго дотримуються канонів методу Монтессорі, які мені, правду кажучи, трошки неприродні. Вся ця робота намовчки, неможливість спілкуватися під час заняття, трохи напружує. Хоча в дійсності рідко так є, щоб дітлахи мовчки там щось робили ))) Але спроби слідувати канонам робляться. "Наша" ж група більш "дитяча"в тому сенсі, що дітки поводяться природньо і ніхто на них не шикає, вони можуть забирати один в одного іграшки (в школі це називають "матеріал"), кричати, плакати, розкидати, коли щось не виходить, брати нові іграшки, тобто, матеріал ))), не поставивши на місце попередні - словом роблять все те, чого не повинні, навчаючись в школі Монтессорі. Робота з монтессорійським матеріалом займає половину заняття. На другій половині ми співаємо, танцюємо (Єва це обожнює!), потім маємо заняття із пізнавання світу, наприклад садимо квіти, сіємо траву (це ми весною робили), нюхаємо і пробуємо на смак всякі приємності і не дуже приємності (каву, корицю і тп), перемо і сушимо попране феном (від якого Єва ховається в найдальший кут). Після цього маємо 15 хв (або як вийде) творчості, зазвичай тематично пов’язаної із попереднім блоком. А потім.... гммм... миємо руки і улюблена Євина частина - чаєпиття! Дітлахи розставляють горнята і блюдця, нам наливають чай і приносять тістечка, мами відводять душу в трьопі про все на світі, діти - в поїданні-випиванні-розливанні. І на завершення ми сідаємо в коло і почерзі беремо запалену свічку і розповідаємо, що нам запам’яталося/сподобалося сьогодні на занятті (то мали б робити діти, але майже всі ще не говорящі, тому віддуваються мами). Після маминої промови, дитя задуває свічку, Єва від цього теж аж пищить від задоволення. А потім знову демократія, кожен робить, що хоче, або просто йде додому.
В цілому, нам з Євою там подобається. До того ж я не чекаю від школи, що там розвинуть мою дитину, це ми можемо і вдома зробити, зараз є достатньо для цього матеріалів та готових ідей. Ми ходимо туди за приємним середовищем, за спілкуванням із собі подібними, як у випадку Єви, так і у моєму випадку як мами.
Крім того, в цьому місяці плануються музичні заняття за програмою Kindermusik - це вивчення англійської в процесі музичних занять. Хочу спробувати, що це таке, але не заради мови (сто років не потрібно Єві англійська в два роки в неангломовному средовищі), а заради музики. Здається, що це Єві має сподобатися.
І ще... але для цього нам треба ще з півроку підрости... в рамках школи діє просто бомбезна театральна студія "Золотий клуб’ОК". Ми з Євою заходили до них на заняття подивитися. Виглядало дуже прикольно, дітиська виглядали щасливі. Ми навіть ходили на їхню прем’єру "Муха" (перша Євчина вистава). Після цього Єву було важко переконати піти в театр, якщо там не показували виставу про біііі (себто муху).