Поліцентричність, як майбутнє європейської урбаністичної системи
«Передмістя» без «міста»
В сьогоднішній дискусії про розвиток міст є один цікавий момент. Процеси, що зараз так палко обговорюються на міжнародних бієнале і конференціях, насправді беруть початок в модернізмі. «Місто», простір пішохідний, протиставляється іншим поселенським типам, що генеровані автомобілем так, ніби це стало очевидним тільки сьогодні, а не п’ятдесят з лишнім років тому. Ми знову впираємось в модерністську дилему «людина-машина». І, нажаль, знову критикуємо те, що вже відбулося, а критиці, що запізнилася, завжди властиві приреченість і песимізм, що і визначають характер сьогоднішніх дискусій.
Дійсно, «містá», в класичному розумінні цього слова, зникають з лиця землі. Тут слід підкреслити, що мова йде саме про процеси, а не про даність. Сьогодні контр-урбаністичний рух настільки сильно заявляє про себе як у світі теоретиків, так і практиків, що невідомо, як довго триватиме ця перехідна епоха, і чи є вона перехідною взагалі, - чи не буде реваншу в бік міста? Хай там як, але якщо місто йде, то що приходить замість нього? У світі того, що відбувається, сучасність нашого знання про урбанізаційні процеси і навіть його футурологічність здаються актуальними як ніколи.
Що ж таке «передмістя», і чи існує це поняття в сучасній урбаністиці взагалі? Якими категоріями оперує сучасне європейське містобудування і на основі яких критеріїв розробляються проекти територіального розвитку?
Розглядати питання приміських зон неможливо без подання інструментів для аналізу урбаністичних процесів. Як виявилося, одна з таких парадигм формується прямо в нас на очах і саме в європейському просторі. Це не суб’єктивна думка якогось архітектора, дослідника чи літератора, що написав ще один шокуючий бестселер про життя сучасного міста. Це навіть не результат роботи якоїсь окремої групи архітекторів і дослідників. Мова йде про нову парадигму територіального розвитку, що розробляється Європейським об’єднанням з планування територій (ESPON - European Spatial Planning Observation Network, Європейська Мережа Спостережень за Просторовим Плануванням). Введення в проблематику досліджень ESPON, їх інтерпретація і є ціллю цієї статті.
Структура ESPON
Планування як процес
Поява ESPON безпосередньо пов’язана з інтеграцією європейських країн в глобальне утворення - Європейський Союз. Вперше питання про дослідницьке об’єднання, що вело б постійний моніторинг територіального розвитку Європи, було підняте в 1994 році в Лейпцигу, на неформальній зустрічі міністрів по територіальному розвитку країн-членів ЄС. В 1999 році була розроблена Європейська стратегія територіального розвитку (ESDP - European Spatial Development Perspective, Європейська Перспектива Просторового Розвитку), що оголосила поліцентричну урбаністичну структуру основою стійкого розвитку і підвищення конкурентоздатності ЄС. В тому ж році було створено ESPON - консорціум вчених, головною ціллю якого було вивчення поточного стану європейської території і прогнозування її розвитку з урахуванням орієнтирів, закладених в ESDP. В період з 2002 по 2006 рр. відбулася перша програма прикладних досліджень ESPON. На кшталт інших європейських інституцій, організаційна структура ESPON спрямована на реалізацію проектів, що ініціюються знизу. Стратегічним менеджментом займається Моніторинговий комітет, що складається з 25 делегатів країн-членів ЄС. В постійному режимі діє Координаційний пункт ESPON, що фінансується Міністерством територіального розвитку Люксембурга. Зв’язок з дослідниками здійснюється через контактні пункти в кожній з європейських країн. Проекти реалізуються на гранти, що виділяються за результатами тендерів. ESPON має ведучих партнерів в кожній з країн (інститути, дослідницькі центри): дослідницькі групи організовуються під керівництвом співробітників ведучого партнеру, хоча в них обов’язково мають брати участь спеціалісти з інших інституцій. Жорсткою вимогою до здобувачів є міжнародний склад дослідницьких груп, тобто проекти можуть подаватися тільки від так званих транснаціональних проектних груп (TPG - Transnational project groups), що засновані на добровільному співробітництві дослідників різних спеціальностей з як мінімум трьох європейських країн. За час першої програми в дослідження ESPON було залучено більше ніж 600 вчених зі 130 інститутів різних європейських країн.
ESPON не обмежується завданнями тільки наукового характеру. Комунікація результатів досліджень назовні - не менш важлива ціль цієї дослідницької мережі. ESPON регулярно проводить конференції, на яких світ учених зустрічаються зі світом політиків. Постійний обмін інформацією на цих зустрічах і контракти, що укладаються в результаті цих зустрічей, розглядаються як інструмент впливу ESPON на містобудування. Потужним комунікаційним ресурсом є сайт www.espon.eu, що на ньому повноцінно представлено результати роботи об’єднання (дослідження, прогнози, інтерактивні карти тощо).
Що робить програму прикладних досліджень ESPON унікальною в усьому світі - єдина методологія досліджень, предметом якої є цілий континент, а учасниками - вчені з більш ніж 30-ти країн. ESPON притримується підходу, що ґрунтується на законодавстві, маючи на меті підкріпити стратегію територіального розвитку Європи конкретними фактами та цифрами, що отримані в результаті статистичного та математичного аналізу. Будь-які результати досліджень ESPON можуть бути резюмовані у вигляді інтерактивних карт, що являють собою математичні моделі тих чи інших тенденцій, прогнозів або сценаріїв. За всім цим, безумовно, стоїть величезна робота по збору статистичної інформації і її уніфікації, що все ще є дуже проблематичним в силу існуючих відмінностей між країнами. ESPON володіє власною інформаційною базою, що постійно поповнюється не тільки за рахунок даних, що взяті зі стандартних джерел (наприклад, Eurostat), а також і за рахунок власних індикаторів. В сумі ці індикатори складають загальну для усієї Європи містобудівельну мову, що адекватно описує сучасні урбанізаційні процеси. Нове знання про європейську територію настільки специфічне і несхоже на те, що існувало раніше, що навіть виникло спеціальне поняття «простір ESPON», що географічно охоплює територію 27 країн-членів ЄС, а також Норвегію та Швейцарію.
Поліцентричність: між містом та урбанізацією
Дослідження ESPON направлені на подальший розвиток концепції поліцентричної територіальної структури. Поліцентричність знаходиться між двома крайностями сьогоднішнього дискурсу про розвиток міських поселень. Першу крайність можна окреслити як «місто», в його традиційному уявленні як певної замкнутої, цільної форми з чітко визначеним центром. Місто - «форма політична» - воно неможливе без суспільства - громадян цього міста, що беруть активну участь в суспільних процесах. Другий полюс - урбанізація, неконтрольований процес освоєння нових територій без чіткого поділу на центр та периферію. В цьому випадку переважає індивідуальна забудова, а простори, що пов’язані з суспільним, деградують або комерціоналізуються, продукуючи не суспільне життя, а заняття споживчого характеру - шопінг або туризм. «Поліцентричність протиставлена моноцентричності, коли обслуговування і керівні функції сконцентровані в одному місті, а також так званий «urban sprawl», при якому структура другорядних центрів остаточно розчиняється певному просторово неструктурованому континуумі поселень. Поліцентричність передбачає розвиток збалансованих і багаторівневих урбаністичних мереж, найбільш вигідних з соціальної та економічної точок зору як для центру, так і для периферії». Поліцентрична територіальна структура включає два взаємодоповнюючих аспекти. Перший - це морфологія, тобто дистрибуція міських поселень на заданій території (кількість міст, ієрархія, розповсюдженість). Другий відноситься до зв’язків між містами - транспортним комунікаційним потоком, а також мережами кооперації між групами і окремими індивідами.
Поліцентричність і політика поліцентричності розрізняються в залежності від масштабу території. На міжнаціональному (континентальному) рівні поліцентричність виникає в тому випадку, коли урбаністична система має кілька сильних центрів, а не домінує одне велике місто. На цьому рівні політика поліцентричності має бути направленою на стимулювання росту альтернативних центрів в регіонах, що знаходяться поза існуючим ядром. На національному або локальному рівні про поліцентричну структуру можна говорити в тому випадку, коли два і більше міста функціонально доповнюють одне одного, тобто рівень кооперації між ними настільки високий, що вони працюють разом як одне велике місто. Засоби, що стимулюють розвиток поліцентричності на цьому рівні, мають на увазі поділ між містами основних функцій, ринків праці та послуг. Сенс і специфіку поліцентричної структури можна глибше розкрити шляхом контекстуалізації її в одній з найбільш впливових теорій в сучасному просторі і суспільстві.
Множинне бачення розвитку європейської території - одна з важливих характеристик методологічного підходу ESPON
Мережеве суспільство і простір потоків: нові ієрархії
Працю Мануеля Кастельса «Підйом інформаційного суспільства. Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура», написану більш ніж десятиріччя тому, багато в чому визначали інтелектуальні настрої другої половини 90-х. Вона продовжує зберігати своє значення до сьогодні. Книга написана в жанрі рефлексивної і самокритичної футурології. Як і всім футурологічним книжкам, їй не вдалося уникнути енциклопедичності: хронологічно вона охоплює останні 40 років людської історії, включаючи знання як політичного і економічного, так і філософського і культурологічного характеру. І все ж Кастельсу вдалося сформулювати кілька парадигм, без котрих неможливе розуміння сучасності. Головні з них - це «мережеве суспільство» і «простір потоків».
Кастельс розвиває свою теорію в медійну епоху, тому багато в чому його теорія ґрунтується на припущенні, що розвиток суспільства і є розвитком комунікацій. Щоб описати феномен мережевого суспільства, Кастельс резонно зосереджується на аналізі змін у світі медіа, що відбулися з часів Маклюена. В загальному ці зміни можна окреслити як епоху «нових» медіа, що стартувала з початку 80-х. Саме в цей час почали інтенсивно з’являтися нові засоби комунікації: доступні кожному системи відео- і звукозапису, фотоапарати; а потім, вже в 90-ті: мобільні телефони, плеєри, кабельне телебачення і, нарешті, Інтернет. Що відрізняло їх від телевізійної системи масової комунікації, що домінувала в 60-х, - це портативність, широкий вибір контенту і активна участь глядача, тобто можливість самостійно створювати контент. На зміну централізованому і повністю контрольованому телебаченню з образом глядача як пасивного об’єкту маніпуляції прийшли диверсифіковані медіа і «сегментоване суспільство», в якому глядач - це індивід з можливістю обирати. Маклюен стверджував, що «засіб є повідомленням», підкреслюючи, що саме характер медіа і визначає суспільні відносини і зміст інформації, яку вони передають. Кастельс же перевертає цю фразу, стверджуючи, що «повідомлення є засобом»: в епоху нових медіа саме вміст визначає вибір споживачем тих чи інших медіа. Диверсифікація медіа також означала завершення конфлікту між друкованою і аудіовізуальною культурою, що характеризував 60-ті. Врешті-решт зникненню цього конфлікту допоміг Інтернет - універсальна мережа комунікації, з якою безпосередньо пов’язане формування мережевого суспільства.
Кастельс писав свою книгу вже після того, як пройшла перша хвиля ейфорії від Інтернету як відкритої і неконтрольованої горизонтальної мережі. Саме він вперше заявив про формування глобальної , кінетичної еліти, протиставивши простір потоків, що генеровані мережею, простору місць, що знаходяться поза мережею і складаються з ареалів радикалізації традиційних культур. Причому, за думкою Кастельса, це протиставлення має всі тенденції перерости в довготривалий конфлікт.
Отож, мережа є складним, нерівномірним ієрархічним утворенням. Можна говорити про закони формування і функціонування цієї ієрархії. Дійсно, потоки формуються поза географією, але їх розповсюдження напряму залежить від інфраструктури. Кастельс пропонує розрізняти матеріальну сторону потоків, тобто всі ті пристрої, завдячуючи яким можливо їх генерувати. З цього приводу Фелікс Стадлер, інтерпретатор Кастельса, приводить приклад того, як функціонує мережа аеропортів. Ця мережа має кілька рівнів - глобальний, регіональний, локальний. Розподіл пасажирських і грошових потоків між різними рівнями цієї мережі дуже нерівномірний. Більша частина потоків зосереджена в глобальних аеропортах, таких, як аеропорт Нью-Йорку, Лондона, Амстердаму. Те ж можна сказати і про Інтернет, що насправді представляє собою ієрархію мереж, що працюють під різною потужністю.
Отож, знаходячись в мережі, ви завжди знаходитесь на певному її рівні, що залежить від ваших технічних і фінансових можливостей. При цьому міра концентрації мережі настільки велика, що, перебуваючи на певному рівні, дуже важко потрапити на інший. Фактично мова йде про паралельні, або і підпорядковані одне одному світи. Але, знаходячись в мережі, це важко відчути, так як рівень інформаційної насиченості і свободи переміщення в ній все ще дуже сильно перевищує звичні людині можливості.
Тенденція концентрації функцій і ресурсів, що характерна для мережевого суспільства, проливає світло на те, чому ера телебачення була пов’язана з субурбанізацією, а епоха Інтернету, навпаки, - ростом мегаполісів. Класична праця на цю тему, книга Саскії Сассен «Глобальне місто: Нью-Йорк, Лондон, Токіо», була написана ще в 1991 році. Сьогодні головний тезис цієї роботи про те, що долі світу творяться саме в цих містах, здається ще більш схожим на правду. Простір потоків характеризується зростом залежності між вузлами однієї мережі. Фінансові ринки Нью-Йорка, Лондона і Токіо пов’язані між собою настільки, що криза на одному з них фактично означає крах усієї мережевої системи. Вони працюють як один простір, єдиною різницею між ними залишаються часові пояси. В цьому сенсі глобальні міста взаємодоповнюють одне одного - коли робочий час закінчується на одному, фактично той самий ринок продовжує працювати на іншій площадці, в іншому місті. Вертаючись до поліцентричності, можна сказати, що поліцентрична структура з її кооперацією між містами і взаємодоповнюваністю функцій, працює як простір потоків. Але, в той самий час, стратегія поліцентричності направлена на регулювання і більш рівномірне розподілення потоків, ніж ми це спостерігаємо зараз.
Планування як сценографія
ESPON розробив таку програму, як ГіперАтлас. Вона дозволяє аналізувати і візуалізувати просторові феномени в залежності від різноманітних індикаторів (наприклад, ВНП на душу населення). Програма настільки проста, що нею може користуватися практично кожен. Карти складаються автоматично, в залежності від вхідних параметрів, які задає користувач. Можливість складання індивідуальних карт - це не єдине, що відрізняє ГіперАтлас від традиційної картографії. Особливість ГіперАтласу в тому, що він репрезентує не тільки абсолютні, але і відносні оцінки - положення території за тими чи іншими показниками в залежності від контексту порівняння (вся Європа, країна, регіон). Наприклад, якщо проводиться аналіз території з точки зору індикатора ВНП на душу населення, в ГіперАтласі можна отримати сім варіантів її репрезентації. Перші три мапи послідовно відображають розповсюдження ВНП, населення і їхні відносини на даній території. Ще три мапи відображатимуть релятивну позицію території за індикатором ВНП/люд. в масштабах усієї Європи, країни і регіону. Остання, сьома мапа, називається синтетичною, так як в ній сумуються всі попередні. ESPON позиціонує ГіперАтлас як ефективний інструмент для прийняття політичних рішень, що пов’язані з розподіленням інвестицій в ті чи інші регіони. Аналіз територій в кількох різних контекстах дозволяє провести їх комплексну оцінку і більш детально проявити ситуацію, що склалася (наприклад, територія може відставати в європейському масштабі, але бути в лідерах в національному або локальному).
Інтерфейс «ГіперАтласу» ESPON
Інтерактивна географія ще раз зміщує наш інтерес із змістової на організаційну, методологічну і виразну сторону досліджень ESPON. ГіперАтлас - не просто аналітичний інструмент, але і річ, що запалює ентузіазмом. Нова концептуальна мова і новий спосіб репрезентації змінюють звичне уявлення про простір. Відсутність єдиного сценарію розвитку, різнохарактерність карт говорить про багатовекторність розвитку міста і неможливості монопольного керування ним. Організація територіального планування у вигляді мережі, свобода підключення до такої мережі означає, що зміни можуть відбуватися в багатьох головах вже зараз.
Новий апарат ESPON ґрунтується на розумінні політики територіального розвитку як комплексного процесу, що відбувається на кількох, різних за масштабом рівнях, під впливом різних рішень, що часто суперечать одне одному. Це виражено в «гіперкубі», що сумує всі задачі політики територіального розвитку і рівні прийняття рішень, що дозволяє виявити можливі конфлікти, або навпаки, взаємодоповнюваність між ними. Подібна складність характерна і для нових індикаторів і типологій ESPON - це завжди гібридні, синтетичні моделі, що ґрунтуються на кількох критеріях оцінки, що розроблені з використанням підходів до різних дисциплін.
Гіперкуб ESPON
На даний момент Європа розвивається дуже незбалансовано: левова частка продуктів і послуг, що виробляються на континенті, зосереджена в його центральній частині, в так званому Пентагоні - ареалі, що знаходиться в межах Лондона, Парижу, Мілану, Мюнхена і Гамбурга. В Пентагоні проживає 32% населення ЄС і зосереджено 43% європейського ВНП, тоді як він займає всього 14% території Європи. Таким чином, тільки одна, досить незначна частина європейської території є інтегрованою в світову економіку, на відміну від, наприклад, США, що мають кілька зон економічної інтеграції (GIZ), що працюють в глобальному масштабі (Західне узбережжя (Каліфорнія), Східне узбережжя (Нью-Йорк), Південний Захід (Техас) і Середній Захід). Території поза Пентагоном відчутно відстають в економічному розвитку. Проблема поділу на багатий центр і бідну периферію особливо догострилась у зв’язку з розширенням ЄС. Прийняття 10-ти нових країн-членів в 2004 році призвело до вагомого збільшення населення (+28%) та території (+34%) союзу. При цьому було підраховано, що ВНП на душу населення в «новій» Європі складає менш ніж 20% від аналогічного показника в «старій». В результаті розширення різниця прибутку на душу населення між найбагатшими і найбіднішими країнами ЄС збільшилась втричі від 1:10 до 1:30. Якраз поліцентричність і є тією контр-стратегією, що дозволила б сповільнити процес концентрації капіталу і навіть направити його в інший бік - поступового формування нових зон економічної інтеграції поза Пентагоном.
Типологія функціонування міського ареалу (ФУА)
Вимірювання поліцентричності
Наскільки поліцентрична структура ЄС в цілому і окремих національних систем зокрема? Щоб оцінити це, було розроблено поняття ФУА, тобто функціонування міського ареалу (FUA - Functional Urban Area) - мінімальної одиниці поліцентричної структури, що складається з ядра і його зони впливу, тобто території, економічно інтегрованої з ядром через спільний ринок праці. В країнах з більш ніж 10 млн. жителів ФУА має ядро з населенням не меншим 15 тис. чол. і більшим 50 тис. чол. разом із зоною впливу. Для менших країн ядро ФУА має нараховувати мінімум 15 тис. чол., а загальна кількість проживаючих у ньому має бути більш ніж 0,5% від усього населення країни. На основі цих визначень, в Європі було виявлено 1 595 ФУА з населенням понад 20 тис. чол., з яких Лондон, Париж і Мадрид мають населення понад 5 млн. чол., і ще 44 ФУА - 1…5 млн. чол. На мапі можна побачити, що найбільш щільні урбаністичні структури покривають центральну частину Європи, що пролягає на Схід від Великобританії до Нідерландів, Бельгії, західної Німеччини і північної Франції з відгалуженнями на Південь, в бік Альп, а також на Захід, до Італії і на Схід, в бік Угорщини через Чехію, південну Польщу і Словаччину. Країни, що розміщені на Півночі і Півдні від цієї території, мають набагато меншу густину населення і систему розселення. Зокрема, це стосується Ірландії, північної частини Великобританії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Естонії, Латвії і Литви, а також Іспанії, Португалії, Греції, Болгарії і Румунії.
Для того, щоб проаналізувати рівень поліцентричності окремих країн, було розроблено комплексний індикатор поліцентричності. В ньому враховуються три основні критерії:
Важливим критерієм оцінки поліцентричності є функціональна спеціалізація, що дозволяє містам відрізнятися одне від одного, щоб генерувати необхідні для економічної і політичної інтеграції потоки. Всі виявлені на території Європи ФУА були проаналізовані з точки зору їх значимості в сімох функціях: населення, транспортна доступність, туристична привабливість, виробництво, освіта, прийняття бізнес-рішень (наявність штаб-квартир корпорацій), прийняття адміністративних рішень (наявність органів державної влади). Яка територіальна структура проявилася завдяки цьому аналізу? Основні центри прийняття бізнес-рішень зосереджено в Пентагоні. Туризм сконцентровано в Альпах і Середземноморському регіоні, транспорт - в північній частині центральної Європи. Найбільш рівномірний розподіл отримала освітня функція, що зумовлено її прив’язаністю до формування національних держав. 76 ФУА з найвищим рейтингом за усіма функціями були виділені в окрему категорію - МЕГА або ареал мегаполісу, що росте (MEGA - Metropolitan Growth Areas, Зростання Столичних Зон). Подальший аналіз МЕГА проводився з метою визначення потенційних противаг Пентагону. Їх оцінювали і порівнювали за чотирма основними індикаторами: маса (відношення населення до економіки), конкурентоздатність (ВНП на душу населення і наявність штаб-квартир ведучих європейських компаній), транспортні зв’язки, рівень освіченості і професіоналізму серед населення. Таким чином, було виділено п’ять категорій МЕГА:
Нова структура європейської території, найменшою одиницею якої є ФУА, народилась завдяки так званому відносному підходу. Наступне питання, що цікавить ESPON, стосується визначення регіонів, що в майбутньому могли б скласти конкуренцію Пентагону. Прийнято вважати, що поліцентричність напряму залежить від розвитку транспортних зв’язків між містами. Ґрунтуючись на цьому припущенні, після кількох стадій аналітичної роботи, було виявлено Потенціальні Ареали Поліцентричної Інтеграції (PIA).
Потенційні зони інтеграції (клікабельно)
Сценарії розвитку
Один з проектів ESPON присвячений розробці сценаріїв розвитку території ЄС до 2030 року. Найбільш затратною по праці складовою цієї роботи була побудова наукових баз сценаріїв, що охоплювали аналіз основних факторів і тенденцій, що формуватимуть «обличчя» Європи в найближчі 20 років. Серед них - старіння європейського населення, зміна клімату у зв’язку з глобальним потеплінням, перехід на нову енергетичну парадигму і глобалізація, що постійно посилюється. У зв’язку з розширенням, територія ЄС сягнула континентального масштабу. Населення союзу збільшилось на 20%, але при цьому рівень вироблених на людину продуктів і послуг впав на 12,5%. Розширення фундаментально змінило масштаби нерівномірності економічного розвитку всередині ЄС, причому основний вододіл проходить між Північчю і Півднем Європи. ESPON занепокоєні нерівномірною участю європейських країн в глобальній економіці, нерівномірним розподілом інноваційного потенціалу (найсильнішими у цій справі вважаються Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Данія і Німеччина), тим, що енергетична залежність Європи продовжує зростати, у той час як відновлювані джерела забезпечують усього 6% європейського енергоспоживання…
Аналіз цих трендів дозволив скласти «тематичні» сценарії: «Демографія і міграція», «Транспорт», «Енергія», «Економіка», «Керівництво», «Розширення», «Розвиток сільських територій», «Глобальна зміна клімату» тощо. Усього вдалося отримати 20 таких сценаріїв в 9-ти тематичних категоріях. Така кількість моделей розвитку пояснюється тим, що вони були розроблені, виходячи з різних політичних цілей і територіального розвитку. Зараз стратегія територіального розвитку ЄС переслідує дві цілі: інтеграцію європейської території і підвищення конкурентоздатності ЄС в глобальному масштабі. Насправді ці задачі впадають в протиріччя одне до одного. В першому випадку політика територіального розвитку має бути спрямованою на розподіл функцій і ресурсів, що сконцентровані в Пентагоні, на регіони Європи і поява центрів, альтернативних Пентагону. Підвищення ж конкурентоздатності припускає ще більше зосередження інвестицій в Пентагоні, що не дасть розвиватися периферії, але призведе до поступового розвитку зон, що розміщені в безпосередній близькості до Пентагону, що, власне, і відбувається сьогодні.
В кінцевому підсумку було отримано чотири основних сценарії територіального розвитку Європи до 2030 року (базисний сценарій; сценарій, орієнтований на конкурентоспроможність; сценарій, орієнтований на інтеграцію; проактивний сценарій). Інтегрований базисний сценарій, що відображає розвиток європейської території в тому випадку, якщо панівні сьогодні політичні і зовнішні фактори суттєво не зміняться.
В перспективних політичних сценаріях оцінювались можливі результати реалізації двох різних підходів до політики територіального розвитку. В сценарії, що орієнтовані на інтеграцію, пріоритетним є соціальна, економічна і територіальна інтеграція Європи.
В сценарії, що орієнтований на конкурентоздатність, пріоритетним є підвищення економічної позиції ЄС в глобальному масштабі. Нарешті, проактивний сценарій виходить з ідеальної ситуації, відображаючи те, якою може бути територіальна структура ЄС при умові реалізації політики поліцентричності.
Джерела
1. Дмитренко К. Европа, какой мы себе ее не представляли: стратегия европейского территориального развития в эпоху сетевого общества // А.С.С ватерпас №2’2007. - Киев: ЧП Издательский дом АСС. - 2007 г. - С. 70-81
2. http://www.espon.eu/main/menu_publications
В сьогоднішній дискусії про розвиток міст є один цікавий момент. Процеси, що зараз так палко обговорюються на міжнародних бієнале і конференціях, насправді беруть початок в модернізмі. «Місто», простір пішохідний, протиставляється іншим поселенським типам, що генеровані автомобілем так, ніби це стало очевидним тільки сьогодні, а не п’ятдесят з лишнім років тому. Ми знову впираємось в модерністську дилему «людина-машина». І, нажаль, знову критикуємо те, що вже відбулося, а критиці, що запізнилася, завжди властиві приреченість і песимізм, що і визначають характер сьогоднішніх дискусій.
Дійсно, «містá», в класичному розумінні цього слова, зникають з лиця землі. Тут слід підкреслити, що мова йде саме про процеси, а не про даність. Сьогодні контр-урбаністичний рух настільки сильно заявляє про себе як у світі теоретиків, так і практиків, що невідомо, як довго триватиме ця перехідна епоха, і чи є вона перехідною взагалі, - чи не буде реваншу в бік міста? Хай там як, але якщо місто йде, то що приходить замість нього? У світі того, що відбувається, сучасність нашого знання про урбанізаційні процеси і навіть його футурологічність здаються актуальними як ніколи.
Що ж таке «передмістя», і чи існує це поняття в сучасній урбаністиці взагалі? Якими категоріями оперує сучасне європейське містобудування і на основі яких критеріїв розробляються проекти територіального розвитку?
Розглядати питання приміських зон неможливо без подання інструментів для аналізу урбаністичних процесів. Як виявилося, одна з таких парадигм формується прямо в нас на очах і саме в європейському просторі. Це не суб’єктивна думка якогось архітектора, дослідника чи літератора, що написав ще один шокуючий бестселер про життя сучасного міста. Це навіть не результат роботи якоїсь окремої групи архітекторів і дослідників. Мова йде про нову парадигму територіального розвитку, що розробляється Європейським об’єднанням з планування територій (ESPON - European Spatial Planning Observation Network, Європейська Мережа Спостережень за Просторовим Плануванням). Введення в проблематику досліджень ESPON, їх інтерпретація і є ціллю цієї статті.
Структура ESPON
Планування як процес
Поява ESPON безпосередньо пов’язана з інтеграцією європейських країн в глобальне утворення - Європейський Союз. Вперше питання про дослідницьке об’єднання, що вело б постійний моніторинг територіального розвитку Європи, було підняте в 1994 році в Лейпцигу, на неформальній зустрічі міністрів по територіальному розвитку країн-членів ЄС. В 1999 році була розроблена Європейська стратегія територіального розвитку (ESDP - European Spatial Development Perspective, Європейська Перспектива Просторового Розвитку), що оголосила поліцентричну урбаністичну структуру основою стійкого розвитку і підвищення конкурентоздатності ЄС. В тому ж році було створено ESPON - консорціум вчених, головною ціллю якого було вивчення поточного стану європейської території і прогнозування її розвитку з урахуванням орієнтирів, закладених в ESDP. В період з 2002 по 2006 рр. відбулася перша програма прикладних досліджень ESPON. На кшталт інших європейських інституцій, організаційна структура ESPON спрямована на реалізацію проектів, що ініціюються знизу. Стратегічним менеджментом займається Моніторинговий комітет, що складається з 25 делегатів країн-членів ЄС. В постійному режимі діє Координаційний пункт ESPON, що фінансується Міністерством територіального розвитку Люксембурга. Зв’язок з дослідниками здійснюється через контактні пункти в кожній з європейських країн. Проекти реалізуються на гранти, що виділяються за результатами тендерів. ESPON має ведучих партнерів в кожній з країн (інститути, дослідницькі центри): дослідницькі групи організовуються під керівництвом співробітників ведучого партнеру, хоча в них обов’язково мають брати участь спеціалісти з інших інституцій. Жорсткою вимогою до здобувачів є міжнародний склад дослідницьких груп, тобто проекти можуть подаватися тільки від так званих транснаціональних проектних груп (TPG - Transnational project groups), що засновані на добровільному співробітництві дослідників різних спеціальностей з як мінімум трьох європейських країн. За час першої програми в дослідження ESPON було залучено більше ніж 600 вчених зі 130 інститутів різних європейських країн.
ESPON не обмежується завданнями тільки наукового характеру. Комунікація результатів досліджень назовні - не менш важлива ціль цієї дослідницької мережі. ESPON регулярно проводить конференції, на яких світ учених зустрічаються зі світом політиків. Постійний обмін інформацією на цих зустрічах і контракти, що укладаються в результаті цих зустрічей, розглядаються як інструмент впливу ESPON на містобудування. Потужним комунікаційним ресурсом є сайт www.espon.eu, що на ньому повноцінно представлено результати роботи об’єднання (дослідження, прогнози, інтерактивні карти тощо).
Що робить програму прикладних досліджень ESPON унікальною в усьому світі - єдина методологія досліджень, предметом якої є цілий континент, а учасниками - вчені з більш ніж 30-ти країн. ESPON притримується підходу, що ґрунтується на законодавстві, маючи на меті підкріпити стратегію територіального розвитку Європи конкретними фактами та цифрами, що отримані в результаті статистичного та математичного аналізу. Будь-які результати досліджень ESPON можуть бути резюмовані у вигляді інтерактивних карт, що являють собою математичні моделі тих чи інших тенденцій, прогнозів або сценаріїв. За всім цим, безумовно, стоїть величезна робота по збору статистичної інформації і її уніфікації, що все ще є дуже проблематичним в силу існуючих відмінностей між країнами. ESPON володіє власною інформаційною базою, що постійно поповнюється не тільки за рахунок даних, що взяті зі стандартних джерел (наприклад, Eurostat), а також і за рахунок власних індикаторів. В сумі ці індикатори складають загальну для усієї Європи містобудівельну мову, що адекватно описує сучасні урбанізаційні процеси. Нове знання про європейську територію настільки специфічне і несхоже на те, що існувало раніше, що навіть виникло спеціальне поняття «простір ESPON», що географічно охоплює територію 27 країн-членів ЄС, а також Норвегію та Швейцарію.
Поліцентричність: між містом та урбанізацією
Дослідження ESPON направлені на подальший розвиток концепції поліцентричної територіальної структури. Поліцентричність знаходиться між двома крайностями сьогоднішнього дискурсу про розвиток міських поселень. Першу крайність можна окреслити як «місто», в його традиційному уявленні як певної замкнутої, цільної форми з чітко визначеним центром. Місто - «форма політична» - воно неможливе без суспільства - громадян цього міста, що беруть активну участь в суспільних процесах. Другий полюс - урбанізація, неконтрольований процес освоєння нових територій без чіткого поділу на центр та периферію. В цьому випадку переважає індивідуальна забудова, а простори, що пов’язані з суспільним, деградують або комерціоналізуються, продукуючи не суспільне життя, а заняття споживчого характеру - шопінг або туризм. «Поліцентричність протиставлена моноцентричності, коли обслуговування і керівні функції сконцентровані в одному місті, а також так званий «urban sprawl», при якому структура другорядних центрів остаточно розчиняється певному просторово неструктурованому континуумі поселень. Поліцентричність передбачає розвиток збалансованих і багаторівневих урбаністичних мереж, найбільш вигідних з соціальної та економічної точок зору як для центру, так і для периферії». Поліцентрична територіальна структура включає два взаємодоповнюючих аспекти. Перший - це морфологія, тобто дистрибуція міських поселень на заданій території (кількість міст, ієрархія, розповсюдженість). Другий відноситься до зв’язків між містами - транспортним комунікаційним потоком, а також мережами кооперації між групами і окремими індивідами.
Поліцентричність і політика поліцентричності розрізняються в залежності від масштабу території. На міжнаціональному (континентальному) рівні поліцентричність виникає в тому випадку, коли урбаністична система має кілька сильних центрів, а не домінує одне велике місто. На цьому рівні політика поліцентричності має бути направленою на стимулювання росту альтернативних центрів в регіонах, що знаходяться поза існуючим ядром. На національному або локальному рівні про поліцентричну структуру можна говорити в тому випадку, коли два і більше міста функціонально доповнюють одне одного, тобто рівень кооперації між ними настільки високий, що вони працюють разом як одне велике місто. Засоби, що стимулюють розвиток поліцентричності на цьому рівні, мають на увазі поділ між містами основних функцій, ринків праці та послуг. Сенс і специфіку поліцентричної структури можна глибше розкрити шляхом контекстуалізації її в одній з найбільш впливових теорій в сучасному просторі і суспільстві.
Множинне бачення розвитку європейської території - одна з важливих характеристик методологічного підходу ESPON
Мережеве суспільство і простір потоків: нові ієрархії
Працю Мануеля Кастельса «Підйом інформаційного суспільства. Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура», написану більш ніж десятиріччя тому, багато в чому визначали інтелектуальні настрої другої половини 90-х. Вона продовжує зберігати своє значення до сьогодні. Книга написана в жанрі рефлексивної і самокритичної футурології. Як і всім футурологічним книжкам, їй не вдалося уникнути енциклопедичності: хронологічно вона охоплює останні 40 років людської історії, включаючи знання як політичного і економічного, так і філософського і культурологічного характеру. І все ж Кастельсу вдалося сформулювати кілька парадигм, без котрих неможливе розуміння сучасності. Головні з них - це «мережеве суспільство» і «простір потоків».
Кастельс розвиває свою теорію в медійну епоху, тому багато в чому його теорія ґрунтується на припущенні, що розвиток суспільства і є розвитком комунікацій. Щоб описати феномен мережевого суспільства, Кастельс резонно зосереджується на аналізі змін у світі медіа, що відбулися з часів Маклюена. В загальному ці зміни можна окреслити як епоху «нових» медіа, що стартувала з початку 80-х. Саме в цей час почали інтенсивно з’являтися нові засоби комунікації: доступні кожному системи відео- і звукозапису, фотоапарати; а потім, вже в 90-ті: мобільні телефони, плеєри, кабельне телебачення і, нарешті, Інтернет. Що відрізняло їх від телевізійної системи масової комунікації, що домінувала в 60-х, - це портативність, широкий вибір контенту і активна участь глядача, тобто можливість самостійно створювати контент. На зміну централізованому і повністю контрольованому телебаченню з образом глядача як пасивного об’єкту маніпуляції прийшли диверсифіковані медіа і «сегментоване суспільство», в якому глядач - це індивід з можливістю обирати. Маклюен стверджував, що «засіб є повідомленням», підкреслюючи, що саме характер медіа і визначає суспільні відносини і зміст інформації, яку вони передають. Кастельс же перевертає цю фразу, стверджуючи, що «повідомлення є засобом»: в епоху нових медіа саме вміст визначає вибір споживачем тих чи інших медіа. Диверсифікація медіа також означала завершення конфлікту між друкованою і аудіовізуальною культурою, що характеризував 60-ті. Врешті-решт зникненню цього конфлікту допоміг Інтернет - універсальна мережа комунікації, з якою безпосередньо пов’язане формування мережевого суспільства.
Кастельс писав свою книгу вже після того, як пройшла перша хвиля ейфорії від Інтернету як відкритої і неконтрольованої горизонтальної мережі. Саме він вперше заявив про формування глобальної , кінетичної еліти, протиставивши простір потоків, що генеровані мережею, простору місць, що знаходяться поза мережею і складаються з ареалів радикалізації традиційних культур. Причому, за думкою Кастельса, це протиставлення має всі тенденції перерости в довготривалий конфлікт.
Отож, мережа є складним, нерівномірним ієрархічним утворенням. Можна говорити про закони формування і функціонування цієї ієрархії. Дійсно, потоки формуються поза географією, але їх розповсюдження напряму залежить від інфраструктури. Кастельс пропонує розрізняти матеріальну сторону потоків, тобто всі ті пристрої, завдячуючи яким можливо їх генерувати. З цього приводу Фелікс Стадлер, інтерпретатор Кастельса, приводить приклад того, як функціонує мережа аеропортів. Ця мережа має кілька рівнів - глобальний, регіональний, локальний. Розподіл пасажирських і грошових потоків між різними рівнями цієї мережі дуже нерівномірний. Більша частина потоків зосереджена в глобальних аеропортах, таких, як аеропорт Нью-Йорку, Лондона, Амстердаму. Те ж можна сказати і про Інтернет, що насправді представляє собою ієрархію мереж, що працюють під різною потужністю.
Отож, знаходячись в мережі, ви завжди знаходитесь на певному її рівні, що залежить від ваших технічних і фінансових можливостей. При цьому міра концентрації мережі настільки велика, що, перебуваючи на певному рівні, дуже важко потрапити на інший. Фактично мова йде про паралельні, або і підпорядковані одне одному світи. Але, знаходячись в мережі, це важко відчути, так як рівень інформаційної насиченості і свободи переміщення в ній все ще дуже сильно перевищує звичні людині можливості.
Тенденція концентрації функцій і ресурсів, що характерна для мережевого суспільства, проливає світло на те, чому ера телебачення була пов’язана з субурбанізацією, а епоха Інтернету, навпаки, - ростом мегаполісів. Класична праця на цю тему, книга Саскії Сассен «Глобальне місто: Нью-Йорк, Лондон, Токіо», була написана ще в 1991 році. Сьогодні головний тезис цієї роботи про те, що долі світу творяться саме в цих містах, здається ще більш схожим на правду. Простір потоків характеризується зростом залежності між вузлами однієї мережі. Фінансові ринки Нью-Йорка, Лондона і Токіо пов’язані між собою настільки, що криза на одному з них фактично означає крах усієї мережевої системи. Вони працюють як один простір, єдиною різницею між ними залишаються часові пояси. В цьому сенсі глобальні міста взаємодоповнюють одне одного - коли робочий час закінчується на одному, фактично той самий ринок продовжує працювати на іншій площадці, в іншому місті. Вертаючись до поліцентричності, можна сказати, що поліцентрична структура з її кооперацією між містами і взаємодоповнюваністю функцій, працює як простір потоків. Але, в той самий час, стратегія поліцентричності направлена на регулювання і більш рівномірне розподілення потоків, ніж ми це спостерігаємо зараз.
Планування як сценографія
ESPON розробив таку програму, як ГіперАтлас. Вона дозволяє аналізувати і візуалізувати просторові феномени в залежності від різноманітних індикаторів (наприклад, ВНП на душу населення). Програма настільки проста, що нею може користуватися практично кожен. Карти складаються автоматично, в залежності від вхідних параметрів, які задає користувач. Можливість складання індивідуальних карт - це не єдине, що відрізняє ГіперАтлас від традиційної картографії. Особливість ГіперАтласу в тому, що він репрезентує не тільки абсолютні, але і відносні оцінки - положення території за тими чи іншими показниками в залежності від контексту порівняння (вся Європа, країна, регіон). Наприклад, якщо проводиться аналіз території з точки зору індикатора ВНП на душу населення, в ГіперАтласі можна отримати сім варіантів її репрезентації. Перші три мапи послідовно відображають розповсюдження ВНП, населення і їхні відносини на даній території. Ще три мапи відображатимуть релятивну позицію території за індикатором ВНП/люд. в масштабах усієї Європи, країни і регіону. Остання, сьома мапа, називається синтетичною, так як в ній сумуються всі попередні. ESPON позиціонує ГіперАтлас як ефективний інструмент для прийняття політичних рішень, що пов’язані з розподіленням інвестицій в ті чи інші регіони. Аналіз територій в кількох різних контекстах дозволяє провести їх комплексну оцінку і більш детально проявити ситуацію, що склалася (наприклад, територія може відставати в європейському масштабі, але бути в лідерах в національному або локальному).
Інтерфейс «ГіперАтласу» ESPON
Інтерактивна географія ще раз зміщує наш інтерес із змістової на організаційну, методологічну і виразну сторону досліджень ESPON. ГіперАтлас - не просто аналітичний інструмент, але і річ, що запалює ентузіазмом. Нова концептуальна мова і новий спосіб репрезентації змінюють звичне уявлення про простір. Відсутність єдиного сценарію розвитку, різнохарактерність карт говорить про багатовекторність розвитку міста і неможливості монопольного керування ним. Організація територіального планування у вигляді мережі, свобода підключення до такої мережі означає, що зміни можуть відбуватися в багатьох головах вже зараз.
Новий апарат ESPON ґрунтується на розумінні політики територіального розвитку як комплексного процесу, що відбувається на кількох, різних за масштабом рівнях, під впливом різних рішень, що часто суперечать одне одному. Це виражено в «гіперкубі», що сумує всі задачі політики територіального розвитку і рівні прийняття рішень, що дозволяє виявити можливі конфлікти, або навпаки, взаємодоповнюваність між ними. Подібна складність характерна і для нових індикаторів і типологій ESPON - це завжди гібридні, синтетичні моделі, що ґрунтуються на кількох критеріях оцінки, що розроблені з використанням підходів до різних дисциплін.
Гіперкуб ESPON
На даний момент Європа розвивається дуже незбалансовано: левова частка продуктів і послуг, що виробляються на континенті, зосереджена в його центральній частині, в так званому Пентагоні - ареалі, що знаходиться в межах Лондона, Парижу, Мілану, Мюнхена і Гамбурга. В Пентагоні проживає 32% населення ЄС і зосереджено 43% європейського ВНП, тоді як він займає всього 14% території Європи. Таким чином, тільки одна, досить незначна частина європейської території є інтегрованою в світову економіку, на відміну від, наприклад, США, що мають кілька зон економічної інтеграції (GIZ), що працюють в глобальному масштабі (Західне узбережжя (Каліфорнія), Східне узбережжя (Нью-Йорк), Південний Захід (Техас) і Середній Захід). Території поза Пентагоном відчутно відстають в економічному розвитку. Проблема поділу на багатий центр і бідну периферію особливо догострилась у зв’язку з розширенням ЄС. Прийняття 10-ти нових країн-членів в 2004 році призвело до вагомого збільшення населення (+28%) та території (+34%) союзу. При цьому було підраховано, що ВНП на душу населення в «новій» Європі складає менш ніж 20% від аналогічного показника в «старій». В результаті розширення різниця прибутку на душу населення між найбагатшими і найбіднішими країнами ЄС збільшилась втричі від 1:10 до 1:30. Якраз поліцентричність і є тією контр-стратегією, що дозволила б сповільнити процес концентрації капіталу і навіть направити його в інший бік - поступового формування нових зон економічної інтеграції поза Пентагоном.
Типологія функціонування міського ареалу (ФУА)
Вимірювання поліцентричності
Наскільки поліцентрична структура ЄС в цілому і окремих національних систем зокрема? Щоб оцінити це, було розроблено поняття ФУА, тобто функціонування міського ареалу (FUA - Functional Urban Area) - мінімальної одиниці поліцентричної структури, що складається з ядра і його зони впливу, тобто території, економічно інтегрованої з ядром через спільний ринок праці. В країнах з більш ніж 10 млн. жителів ФУА має ядро з населенням не меншим 15 тис. чол. і більшим 50 тис. чол. разом із зоною впливу. Для менших країн ядро ФУА має нараховувати мінімум 15 тис. чол., а загальна кількість проживаючих у ньому має бути більш ніж 0,5% від усього населення країни. На основі цих визначень, в Європі було виявлено 1 595 ФУА з населенням понад 20 тис. чол., з яких Лондон, Париж і Мадрид мають населення понад 5 млн. чол., і ще 44 ФУА - 1…5 млн. чол. На мапі можна побачити, що найбільш щільні урбаністичні структури покривають центральну частину Європи, що пролягає на Схід від Великобританії до Нідерландів, Бельгії, західної Німеччини і північної Франції з відгалуженнями на Південь, в бік Альп, а також на Захід, до Італії і на Схід, в бік Угорщини через Чехію, південну Польщу і Словаччину. Країни, що розміщені на Півночі і Півдні від цієї території, мають набагато меншу густину населення і систему розселення. Зокрема, це стосується Ірландії, північної частини Великобританії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Естонії, Латвії і Литви, а також Іспанії, Португалії, Греції, Болгарії і Румунії.
Для того, щоб проаналізувати рівень поліцентричності окремих країн, було розроблено комплексний індикатор поліцентричності. В ньому враховуються три основні критерії:
- розмір (що більш однаковим є розмір міст, тим поліцентричніша система; в поліцентричній системі не може домінувати одне місто);
- розміщення (більш рівномірний розподіл міст на території є більш поліцентричним);
- зв’язки (в поліцентричній системі як малі, так і великі ФУА мають хорошу транспортну доступність).
Важливим критерієм оцінки поліцентричності є функціональна спеціалізація, що дозволяє містам відрізнятися одне від одного, щоб генерувати необхідні для економічної і політичної інтеграції потоки. Всі виявлені на території Європи ФУА були проаналізовані з точки зору їх значимості в сімох функціях: населення, транспортна доступність, туристична привабливість, виробництво, освіта, прийняття бізнес-рішень (наявність штаб-квартир корпорацій), прийняття адміністративних рішень (наявність органів державної влади). Яка територіальна структура проявилася завдяки цьому аналізу? Основні центри прийняття бізнес-рішень зосереджено в Пентагоні. Туризм сконцентровано в Альпах і Середземноморському регіоні, транспорт - в північній частині центральної Європи. Найбільш рівномірний розподіл отримала освітня функція, що зумовлено її прив’язаністю до формування національних держав. 76 ФУА з найвищим рейтингом за усіма функціями були виділені в окрему категорію - МЕГА або ареал мегаполісу, що росте (MEGA - Metropolitan Growth Areas, Зростання Столичних Зон). Подальший аналіз МЕГА проводився з метою визначення потенційних противаг Пентагону. Їх оцінювали і порівнювали за чотирма основними індикаторами: маса (відношення населення до економіки), конкурентоздатність (ВНП на душу населення і наявність штаб-квартир ведучих європейських компаній), транспортні зв’язки, рівень освіченості і професіоналізму серед населення. Таким чином, було виділено п’ять категорій МЕГА:
- 2 глобальних вузла - Лондон і Париж. Найбільші МЕГА з точки зору економіки і населення, найбільш конкурентоздатні, з найкращою транспортною доступністю;
- 17 МЕГА першої категорії - мегаполіси з хорошими показниками за всіма індикаторами: Мюнхен, Франкфурт, Мадрид, Мілан, Рим, Гамбург, Брюссель, Копенгаген, Цюріх, Амстердам, Берлін, Барселона, Штуттгард, Стокгольм, Дюссельдорф, Відень і Кельн. 10 МЕГА з цієї категорії розміщено в зоні Пентагона;
- МЕГА другої категорії - відносно великі міста, конкурентоздатні і сильні в освітньому плані, але з низькими оцінками за категоріями маси і доступності. Існує 8 таких МЕГА: Афіни, Дублін, Женева, Геттенбург, Гельсинки, Манчестер, Осло і Турін;
- Ще 26 МЕГА відносяться до третьої категорії. Вони мають низьку конкурентоздатність і транспортну доступність, але порівняно високу оцінку за двома індикаторами, що залишилися. До цієї категорії відносяться чотири міста «нової» Європи: Прага, Варшава, Будапешт і Братислава; західноєвропейські столиці Берн, Люксембург, Лісабон, а також міста Ліон, Антверпен, Роттердам, Ааргус, Мальмо, Марсель, Ніцца, Бремен, Тулуза, Лілль, Берген, Единбург, Глазго, Бірмінгем, Пальма де Майорка, Болонья, Більбао, Валенсія і Неаполь;
- 23 МЕГА, що залишилися, належать до четвертої категорії, вони мають низькі показники за усіма параметрами. Більшість із них (15) розміщені в «новій» Європі: Бухарест, Таллінн, Софія, Любляна, Катовіце, Вільнюс, Краків, Рига, Лодзь, Познань, Щецин, Ґданськ, Вроцлав, Тімісоара і Валлетта. Ще чотири міста розміщено в північно-західній частині Європи, поза основними транспортними коридорами: Корк, Гавр, Саутгемптон і Турку. Міста, що залишились, належать до південної частини західної Європи: Бордо, Севілья, Порто і Генуя.
Нова структура європейської території, найменшою одиницею якої є ФУА, народилась завдяки так званому відносному підходу. Наступне питання, що цікавить ESPON, стосується визначення регіонів, що в майбутньому могли б скласти конкуренцію Пентагону. Прийнято вважати, що поліцентричність напряму залежить від розвитку транспортних зв’язків між містами. Ґрунтуючись на цьому припущенні, після кількох стадій аналітичної роботи, було виявлено Потенціальні Ареали Поліцентричної Інтеграції (PIA).
Потенційні зони інтеграції (клікабельно)
Сценарії розвитку
Один з проектів ESPON присвячений розробці сценаріїв розвитку території ЄС до 2030 року. Найбільш затратною по праці складовою цієї роботи була побудова наукових баз сценаріїв, що охоплювали аналіз основних факторів і тенденцій, що формуватимуть «обличчя» Європи в найближчі 20 років. Серед них - старіння європейського населення, зміна клімату у зв’язку з глобальним потеплінням, перехід на нову енергетичну парадигму і глобалізація, що постійно посилюється. У зв’язку з розширенням, територія ЄС сягнула континентального масштабу. Населення союзу збільшилось на 20%, але при цьому рівень вироблених на людину продуктів і послуг впав на 12,5%. Розширення фундаментально змінило масштаби нерівномірності економічного розвитку всередині ЄС, причому основний вододіл проходить між Північчю і Півднем Європи. ESPON занепокоєні нерівномірною участю європейських країн в глобальній економіці, нерівномірним розподілом інноваційного потенціалу (найсильнішими у цій справі вважаються Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Данія і Німеччина), тим, що енергетична залежність Європи продовжує зростати, у той час як відновлювані джерела забезпечують усього 6% європейського енергоспоживання…
Аналіз цих трендів дозволив скласти «тематичні» сценарії: «Демографія і міграція», «Транспорт», «Енергія», «Економіка», «Керівництво», «Розширення», «Розвиток сільських територій», «Глобальна зміна клімату» тощо. Усього вдалося отримати 20 таких сценаріїв в 9-ти тематичних категоріях. Така кількість моделей розвитку пояснюється тим, що вони були розроблені, виходячи з різних політичних цілей і територіального розвитку. Зараз стратегія територіального розвитку ЄС переслідує дві цілі: інтеграцію європейської території і підвищення конкурентоздатності ЄС в глобальному масштабі. Насправді ці задачі впадають в протиріччя одне до одного. В першому випадку політика територіального розвитку має бути спрямованою на розподіл функцій і ресурсів, що сконцентровані в Пентагоні, на регіони Європи і поява центрів, альтернативних Пентагону. Підвищення ж конкурентоздатності припускає ще більше зосередження інвестицій в Пентагоні, що не дасть розвиватися периферії, але призведе до поступового розвитку зон, що розміщені в безпосередній близькості до Пентагону, що, власне, і відбувається сьогодні.
В кінцевому підсумку було отримано чотири основних сценарії територіального розвитку Європи до 2030 року (базисний сценарій; сценарій, орієнтований на конкурентоспроможність; сценарій, орієнтований на інтеграцію; проактивний сценарій). Інтегрований базисний сценарій, що відображає розвиток європейської території в тому випадку, якщо панівні сьогодні політичні і зовнішні фактори суттєво не зміняться.
В перспективних політичних сценаріях оцінювались можливі результати реалізації двох різних підходів до політики територіального розвитку. В сценарії, що орієнтовані на інтеграцію, пріоритетним є соціальна, економічна і територіальна інтеграція Європи.
В сценарії, що орієнтований на конкурентоздатність, пріоритетним є підвищення економічної позиції ЄС в глобальному масштабі. Нарешті, проактивний сценарій виходить з ідеальної ситуації, відображаючи те, якою може бути територіальна структура ЄС при умові реалізації політики поліцентричності.
Джерела
1. Дмитренко К. Европа, какой мы себе ее не представляли: стратегия европейского территориального развития в эпоху сетевого общества // А.С.С ватерпас №2’2007. - Киев: ЧП Издательский дом АСС. - 2007 г. - С. 70-81
2. http://www.espon.eu/main/menu_publications