вона досі про тебе.
пам*ятаю я лежу на підлозі. на холодному від протягу недо-паркеті. двері на балкон відчинені, на вулиці уже лютий. пісня-що-від-цієї-миті-буде-завжди-про-тебе грає на ВСЮ квартиру, на ВЕСЬ будинок, на ВСЕ місто, на ВЕСЬ мій всесвіт. я не хочу відкривати очі. дуже довго не хочу відкривати очі, і через небажання здається, що не можу фізично. я лежу на крижаній підлозі, з синіми від холоду губами, допоки небо не стає червоним. потім встаю, одягаю кросівки і біжу вперед з усієї дурі. я зупиняюсь лише в повній темряві. я тоді уже майже нічого не чую, не бачу, не відчуваю. нічого, окрім пульсу у скронях і пісні-що-завжди-буде-про-тебе.
за 11 хвилин рівно я прийняла душ, одягнула спідницю в дрібних квіточках, сіре пальто і навмання поїхала в дніпропетровськ. з мокрим волоссям. щоб знайти лише один будинок.
God Is an Astronaut - Suicide by Star
минуло 2 роки. вона досі про тебе.