мені тебе невистачає.
ок, мені тебе невистачає. невистачає того спокою, захоплення, тремтіння, страху, радості, смутку, сподівань, надій, планів, розчарувань, і ще з сотню різних емоцій, що були пов*язані із тобою. наразі в мене емоція одна і про все - похуй. а хотілось би відчувати щось інше. хотілось би відчувати... повернутись в ще, здавалось би, всього кілька днів назад... щоб заново переживати всі мої переживання. ти кажеш, що стараєшся, ти робиш там щось для мене. я це чую, бачу, помічаю. але коментувати не хочу. я знаю, що маю бути вдячною і задоволеною. але пробач не можу навіть посміхнутись. взагалі як ніби розучилась, і це не тіко тебе стосується. я просто робот, без емоцій... і єдине, що за весь вчорашній день викликало щиру посмішку - це коли пазор мене вдома помучив.
ок, мені тебе невистачає. невистачає сексу, доторків, обіймів, рук твоїх у моєму волоссі і комочку бажання в моєму животі. наразі я не хочу навіть виглядати сексуальною. мені просто похуй. зато одягаюсь за 2 хв. не обираю довго - одягаю те, у чому вчора була.
ок, мені тебе невистачає. розмов до ранку, розповідей твоїх на ніч про село, родину, про сестру. лежати не звертати уваги на суть слів, натомість слухаючи просто голос. мені невистачає твоїх жартів в магазинах, тупого флірту з продавщицями та іншими незнайомими людьми. твоїх очей що дивляться здається лише на мене, навіть коли довкола натовп ого-го і всі кричать що є духу. і шепоту твого мені на вухо. і твого "малишка".
ок, мені тебе невистачає. мені невистачає твоїх ніг, на які я так люблю ложити голову. це і є мій спокій насправді - моя голова на твоїх колінах. і я готова так жити роками. лежати в парках, непомічаючи сторонніх... в чужій квартирі, де ти всеодно бачиш тіко мене. в кіно, в кафе - мені насправді похуй було. головне щоб принаймні одна частина мого тіла торкалась тебе.
ок, мені сука тебе невистачає. тебе мого. мого тебе з минулого.