чудико-друг.
саме ти зробив цю пісню моєю. я незвикла слухати подібну музику, але цей текст я хочу написати лише під "…в чердаке живут большие летучие мыши."
коли ти плануєш свій вечір, то ніби пишеш в голові сценарій. що одягнути? куди піти? з ким? що казати? що замовляти?.. ти очікуєш, що він буде веселим, цікавим і незабутнім. ти очікуєш, що він буде неперевершеним. саме так можна сказати не лише про вечори, а і про свята, і сплановані подорожі.
проте я давно знаю, що для мене жоден із таких ретельно спланованих вечорів, не був навіть близько схожим на зовсім неочікувані, спонтанні пригоди. адже за написаним сценарієм ніколи не виходить, і вся картинка руйнується вже починаючи з перших хвилин. так старанно складені діалоги починають відходити від вистроєних в голові сценаріїв ще з перших фраз. і тут ступор, адже "ми так не домовлялись", адже все мало бути інакше. адже я так хотіла, щоб все було зовсім по-іншому. і ось тепер я стою, і просто не знаю, що далі казати, що робити, я розгублена і засмучена. спробую описати це одним словом - розчарування.
я могла б сказати, що раз і назавжди вирішила не писати подібних сценаріїв. проте це завідомо обман. цей процес планування часом відбувається незалежно від мого небажання будувати карткові будинки з ілюзій. проте я намагаюсь... і часом просто сідаю в автобус без жодного уявлення на якій зупинці виходити.
я не думала про вечір. єдине, що знала - хочу провести його з тобою. щоб ти був поруч, а я мала можливість за тобою спостерігати, слухати тебе, чути, сміятись разом. і неважливо було куди саме ми підемо, і що будемо робити... а ти просто хотів пограти в більярд. і це скоріше за все було не більше ніж перше, що спало тобі на думку, і так само неважливе.
все що відбувається - це лише між двома, а все довкола - то є просто декорації. коли настрій гарний, то здається всі обставини самі по собі складаються в "правильні" ланцюжки. чи то ми їх складаємо, не помічаючи? в такі вечори музика завжди грає в тему, "неправильні" заклади виявляються забитими, або зачиненими, або такими, що їх і за годину блукання вечірнім містом не знайти. а викликане на останні гроші на рахунку таксі, везе тебе саме туди де ти маєш бути цього вечора. в такі вечори вхід виявляється неочікувано безкоштовним, через "правильні" знайомства. в такі вечори тобі дозволяють зайняти найкращі місця в залі, навіть якщо на них reserved. і напої саме ті, що ти любиш... і розмови найцікавіші, коли здається ви вмієте читати думки, і є гуру закінчувати речення одне за одним. в такі вечори ти навіть не помічаєш знайомих, що виявляється сидять за сусіднім столом. в такі вечори навіть на оголену дівчину, що танцює прямо на вашому столі, не стоїть. ви тут. ви лише вдвох. принаймні зараз лише одне для одного існуєте. а про інше давай подумаємо потім.
пробухалі всьо бабло, да заработаєм еще! (с)