"Мотивація"
Зазирнув от у блог Ігора Уроки м'язової радості, до речі, досить цікавий, і один із постів, про мотивацію, викликав у мене думки, якими я вилився там у коментарях, і за одно вирішив запостити їх іще сюди.
Як на мене, вся ця історія про "мотивацію" - це якась містифікація.
Людина робить те, що для неї важливо. Чому важливо - це у кожного своє. Якщо тобі щось не важливо - ти це не робиш, і край. І навпаки - все, що ти робиш - важливо, інакше ти б цього не робив. Трохи максималістично, але правда.
Я розумію слово "мотивація" як відмазку чому ти чогось не робиш: бо у мене немає мотивації. Наявність мотивації не примусить тебе робити те, що тобі не важливо.
Багатьом людям хотілось би займатися спортом, але насправді їм хочеться насолоджуватися результатом - яким би я став, якби дійсно ним (про)займався. Проте для них власне займатися ним - надто висока ціна за той профіт, і саме таким людям "не вистачає мотивації".
"Мотивація", як на мене, - це спосіб надати більшої ваги результату діяльності, результату, який(можливо, хоча і ймовірно) прийде колись, після.
Проте якщо розглядати результат як задоволення від самого процесу, той, який приходить одразу - відчувати себе круто просто під час тренування (а не чекати літа і вже потім мірятися животами/м'язами - а раптом не вийде, нафіга тоді напрягатися?), тоді це одразу змінює бачення проблеми.
Тому я вважаю доцільним фокусуватися на кайфі, що приходить одразу, тут-і-зараз (nowhere), а кінечний профіт сприймати більше як можливий, проте не обов'язково гарантований бонус.
Роби, що треба, і дивись, що вийде. Але кайф у процесі)
Якось так.
Як на мене, вся ця історія про "мотивацію" - це якась містифікація.
Людина робить те, що для неї важливо. Чому важливо - це у кожного своє. Якщо тобі щось не важливо - ти це не робиш, і край. І навпаки - все, що ти робиш - важливо, інакше ти б цього не робив. Трохи максималістично, але правда.
Я розумію слово "мотивація" як відмазку чому ти чогось не робиш: бо у мене немає мотивації. Наявність мотивації не примусить тебе робити те, що тобі не важливо.
Багатьом людям хотілось би займатися спортом, але насправді їм хочеться насолоджуватися результатом - яким би я став, якби дійсно ним (про)займався. Проте для них власне займатися ним - надто висока ціна за той профіт, і саме таким людям "не вистачає мотивації".
"Мотивація", як на мене, - це спосіб надати більшої ваги результату діяльності, результату, який(можливо, хоча і ймовірно) прийде колись, після.
Проте якщо розглядати результат як задоволення від самого процесу, той, який приходить одразу - відчувати себе круто просто під час тренування (а не чекати літа і вже потім мірятися животами/м'язами - а раптом не вийде, нафіга тоді напрягатися?), тоді це одразу змінює бачення проблеми.
Тому я вважаю доцільним фокусуватися на кайфі, що приходить одразу, тут-і-зараз (nowhere), а кінечний профіт сприймати більше як можливий, проте не обов'язково гарантований бонус.
Роби, що треба, і дивись, що вийде. Але кайф у процесі)
Якось так.