Устами младенца глаголет истина (с)

Jan 27, 2013 21:22


До мене нарешті дійшло, чому фітнес і обмеження в їжі не дають бажаного результату. Я, в принципі, завжди була схильна до повноти, але останні 10 років намагаюся тримати себе в їжакових рукавицях - регулярно займаюся спортом, випиваю півтора літра води в день, ходжу мінімум 2 км пішки і закодувала себе себе від круасанів, чебуреків та фаст-фуду. Навіть вареники, деруни і піццу, які раніше на мене діяли як червоний колір на бика, в 7 із 8 випадків обминаю десятою дорогою. І навіть незважаючи на ці всі обмеження, вага чомусь стоїть на місці. Був період, коли я схудла до 54,9 кг (весна 2012 року - мінімум за останні 11 років), навіть потрапила на "дошку пошани" у фітнес-клубі. А після весілля (з липня 2012 року) вага знову поповзла догори.

Їздили на вихідні вітати Діминого тата з Днем народження. Святкували у вузькому сімейному колі, але час від часу забігали сусіди "на 100 грам" :) Десь в обід передзвонила Настя Василівна (подружка свекрухи) і попередила, що відправила до нас гінця - 5-річного внука, який мав би передати імениннику подарунок. Гінець прибув, але не сам - із гігантським рожевим портфелем за спиною. Познайомилися з Женею, спочатку, правда, скромнічав, але потім розговорилися. Пригостили його коронною стравою свекрухи - м"ясом по-угорськи, потім дали чай із цукерками. Дитина з"їла лише дві штучки, більше не захотіла. Це здивувало, бо мені чомусь зустрічаються малі ненажерки, в яких відсутнє почуття міри.

- Женя, ти дійсно більше не хочеш солодкого?
- Ні, мені достатньо двох цукерок.
- Молодчинка, бо ми з Лєною на двох не зупиняємося ніколи...
- А як же зуби?!
- ... ?

Після останніх слів ми з Лєною почервоніли і поставили цукерки на стіл. А на фразу "треба це запам"ятати і не забути в Києві", малий, довго не думаючи, відповів: "Так напишіть собі записку!".

Завершальний "удар" Женя тримав насамкінець. Коли прийшла черга їсти фрукти (для нас із Лєною так точно), я почистила мандаринку і дала половинку Жені. Він на мене спочатку глянув з-під лоба, а тоді вистрелив: "Як? Ну як ви можете їсти все підряд?!".

Мандаринка в мене вже не лізла.

дорога родина, моє життя, діти, фітнес

Previous post Next post
Up