(no subject)
Не знаю, який між цим взаємозв"язок, але відколи я переїхала від батьків до Києва, почала значно частіше хворіти. Як не від забоїв лікуюся, то від опіків; тільки закриваю двері дерматолога, як доводиться брати страх у кулачок і відразу стукати до ЛОРа.
Зараз трохи у паніці, бо кілька днів не проходить температура і заклало вухо - практично на нього не чую. При спілкуванні з людьми доводиться перепитувати, бо не все розчуваю з першого разу. А почалося все з банальної простуди на Великдень - промерзла три години під проливним дощем, а вже ввечері злягла з температурою. І замість того, щоб залишитися вдома, поперлася в Київ, а потім - зразу на роботу.
Найгірше сталося в ніч із середи на четвер. О пів на другу прокинулася від дивного незнайомого раніше болю. Ліве вухо шуміло, "стріляло" так, що не могла знайти собі місця. Складалося враження, що паралізувало половину обличчя. Від безвиході (Діма спав, мамі дзвонити в такий час - не варіант) полізла в інтернет, поставила собі діагноз "отит", випила солпадеїн і зі сльозами якось перетерпіла до ранку. Два дні лікувалася самостійно (всі радили отіпакс і антибіотики), а коли терпіти біль вже не було сили, таки пішла в лікарню.
Проблема ще в тому, що в Києві, крім стоматолога, я більше ні до якого лікаря не ходила. В державну не було бажання звертатися, а до приватників - це золотий постріл в небо. Просто різниця кардинально відчувається - 150 грн за консультацію ТУТ і 20 грн у Франківську (в грудні минулого року ходила в приватну дерматологічну клініку і саме таку суму офіційно заплатила через реєстратуру). Та й не факт, що відразу потрапиш до спеціаліста.
Як завжди, протупила - забула сказати лікарю про закладеність вуха. Капаю краплі, а вони витікають, не проходять далі... Всі ті ліки, які сама собі приписала, пішли коту під хвіст. Лікар сказала, що антибіотики заслабкі, а отіпакс, який всі хвалять, не допоміг (в іншому випадку - за 2 дні мав би бути якийсь результат).
Так що через ігнорування стану свого здоров"я тепер мушу сидіти в квартирі, працюю вдома, півтора тижні не була на фітнесі, від чого вже почалася ломка. А ще не поїхала до Діми на поминальні дні ("гробки"), хоча до останнього наївно надіялася, що за день-два вухо перестане боліти, а температура зникне.
Зате у всьому свої плюси:
- подивилася фільми, які давно планувала;
- випрала тюлі і штори з усієї квартири;
- перепрасувала все, що можна і не можна;
- знайшла по дорозі від лікаря смачнющий домашній сир і вже другий день смакую ним у різних варіаціях - з редискою, зеленою цибулькою, родзинками)
Зараз трохи у паніці, бо кілька днів не проходить температура і заклало вухо - практично на нього не чую. При спілкуванні з людьми доводиться перепитувати, бо не все розчуваю з першого разу. А почалося все з банальної простуди на Великдень - промерзла три години під проливним дощем, а вже ввечері злягла з температурою. І замість того, щоб залишитися вдома, поперлася в Київ, а потім - зразу на роботу.
Найгірше сталося в ніч із середи на четвер. О пів на другу прокинулася від дивного незнайомого раніше болю. Ліве вухо шуміло, "стріляло" так, що не могла знайти собі місця. Складалося враження, що паралізувало половину обличчя. Від безвиході (Діма спав, мамі дзвонити в такий час - не варіант) полізла в інтернет, поставила собі діагноз "отит", випила солпадеїн і зі сльозами якось перетерпіла до ранку. Два дні лікувалася самостійно (всі радили отіпакс і антибіотики), а коли терпіти біль вже не було сили, таки пішла в лікарню.
Проблема ще в тому, що в Києві, крім стоматолога, я більше ні до якого лікаря не ходила. В державну не було бажання звертатися, а до приватників - це золотий постріл в небо. Просто різниця кардинально відчувається - 150 грн за консультацію ТУТ і 20 грн у Франківську (в грудні минулого року ходила в приватну дерматологічну клініку і саме таку суму офіційно заплатила через реєстратуру). Та й не факт, що відразу потрапиш до спеціаліста.
Як завжди, протупила - забула сказати лікарю про закладеність вуха. Капаю краплі, а вони витікають, не проходять далі... Всі ті ліки, які сама собі приписала, пішли коту під хвіст. Лікар сказала, що антибіотики заслабкі, а отіпакс, який всі хвалять, не допоміг (в іншому випадку - за 2 дні мав би бути якийсь результат).
Так що через ігнорування стану свого здоров"я тепер мушу сидіти в квартирі, працюю вдома, півтора тижні не була на фітнесі, від чого вже почалася ломка. А ще не поїхала до Діми на поминальні дні ("гробки"), хоча до останнього наївно надіялася, що за день-два вухо перестане боліти, а температура зникне.
Зате у всьому свої плюси:
- подивилася фільми, які давно планувала;
- випрала тюлі і штори з усієї квартири;
- перепрасувала все, що можна і не можна;
- знайшла по дорозі від лікаря смачнющий домашній сир і вже другий день смакую ним у різних варіаціях - з редискою, зеленою цибулькою, родзинками)