(no subject)
Сьогодні ж не п"ятниця 13-го, правда? Цілий день суцільні невезіння.
Зранку ледве прокинулася від будильника об 11.00. З"їздила на фітнес, а тоді вирішила відвідати славнозвісний ринок "Троєщина". Є такі речі, за які просто не хочеться переплачувати. Пам"ятаю, моя подруга купила собі супер-модну кофтинку у франківському "бутіку" за 250 грн (на 2008 рік це була досить немала сума за чорну велюрову напівспортивну кофту на замочку з великим жовтим котом на спині. ну коротше, гламур гламуром :)) І яким же було моє здивування, коли пробігаючи рядами на ринку, я випадково запримітила аналогічну річ за 180 гривень! І це Київ, де ціни мали би бути вищими апріорі.
Потім ще якось. Купила босоніжки в магазині, а потім на тій же "Троєщині" знайшла їх на 100 гривень дешевше. Я взагалі от так люблю десь лазити, шаритись, як каже Діма, магазинами, але в Києві це трохи напряжно. Бо якщо в Франківську всі вони розташовані компактно і близько один від одного, то в столиці торгові центри на різних станцях метро. А ринки з відносно хорошими речима (я вже писала, що там асортимент франківських магазинів) знаходяться на окраїнах. Тому вже якщо вибираєшсяк кудись, вважай, цілий день пропав.
От так і я сьогодні поперлася туди, де дідько каже на добраніч. За годинку оббігала кілька точок з купальниками і вкотре переконалася, що ринок - це і є ринок. Правда, надибала місце з якісними і стильними речима польської фірми-виробника (хто ще не знає - я в захваті від польського одягу:). Ціни, правда, недешеві, зате вибір досить непоганий (аналогічні моделі бачила в Івано-Франківську у магазині білизни "Едем" (франківчанки мали би знати). Купальник-таки купила. В принципі, навіть задоволена, бо це - краще, що тільки могло бути для моєї комплекції фігури. На цьому позитивні речення закінчуються.
Вибігаючи з маршрутки вже у своєму районі, побачила, що... моїй сумці повний капець. Одна частинка ручки десь відпала (в ручку був вставлений металевий стержень з прикрученою штучкою (не вмію я пояснювати). От та штучка десь зникла, а без неї стержень не тримається, відповідно - сумку неможливо тримати в руці... Вирішила дочекатися цієї маршрутки (рано чи пізно вона поверталась би), але проблема в тому, що я не звернула уваги ні на водія, ні на номер маршрутки :) Пам"ятала тільки, що на вікнах були зелені шторки. Просиділа на зупинці близько 30-40 хв, чекаючи сам-не-знаю-що. Поки чекала, склавши ногу на ногу, роздивлялася свої нові босоніжки. Роздивилася до того, що помітила... велику диру між взуттям і підошвою!!! Вони розклеїлись:(( І цим босоніжкам не було й тижня... Якщо вірити пам"яті та покладатись на інтуїцію, то в маршрутку я зайшла правильну. З моїм щастям, вона була переповнена, крім людей, в ній їхало ще кілька заробітчанських сумок. Люди думали, що зайшов якийсь неадекват, бо я примудрилася мало не на колінах повзати між рядами і в проході. Ніхто ж не знав, що шукаю я маленьку кульку. Найбільше часу я протовклася біля старої бабки, бо вона якраз зайняла місце, на якому сиділа трохи раніше я і де, теоретично, могла валятися загублена штучка. Бабуся була трохи шокована, бо складалося враження, ніби я весь час заглядаю їй під спідницю...
Кульку я не знайшла, металевий стержень, щоб не випадав, обмотала... лейкопластиром. Зате вдома помітила ще одну цікаву деталь - в пакеті з покупками лежала лише частина купальника. Я дуже щаслива, бо замість того, щоб відпочити в останній вихідний день, мушу ще раз їхати на Троєщину...
Ну а ще я впустила масло на коврик і в мене ба-бахнула лампочка.
І це після вчорашньої міні-пожежі, коли я планувала зробити грибну підливу, але зовсім скоро про це забула. Пішла дивитись телевізор, шарилася в Інтернеті, але в один момент дивний запах з кухні дав зрозуміти, що щось не те. Як результат - спалена кастрюля із згорілими грибами і сморід, який не хоче вивітрюватися вже другий день.
Зранку ледве прокинулася від будильника об 11.00. З"їздила на фітнес, а тоді вирішила відвідати славнозвісний ринок "Троєщина". Є такі речі, за які просто не хочеться переплачувати. Пам"ятаю, моя подруга купила собі супер-модну кофтинку у франківському "бутіку" за 250 грн (на 2008 рік це була досить немала сума за чорну велюрову напівспортивну кофту на замочку з великим жовтим котом на спині. ну коротше, гламур гламуром :)) І яким же було моє здивування, коли пробігаючи рядами на ринку, я випадково запримітила аналогічну річ за 180 гривень! І це Київ, де ціни мали би бути вищими апріорі.
Потім ще якось. Купила босоніжки в магазині, а потім на тій же "Троєщині" знайшла їх на 100 гривень дешевше. Я взагалі от так люблю десь лазити, шаритись, як каже Діма, магазинами, але в Києві це трохи напряжно. Бо якщо в Франківську всі вони розташовані компактно і близько один від одного, то в столиці торгові центри на різних станцях метро. А ринки з відносно хорошими речима (я вже писала, що там асортимент франківських магазинів) знаходяться на окраїнах. Тому вже якщо вибираєшсяк кудись, вважай, цілий день пропав.
От так і я сьогодні поперлася туди, де дідько каже на добраніч. За годинку оббігала кілька точок з купальниками і вкотре переконалася, що ринок - це і є ринок. Правда, надибала місце з якісними і стильними речима польської фірми-виробника (хто ще не знає - я в захваті від польського одягу:). Ціни, правда, недешеві, зате вибір досить непоганий (аналогічні моделі бачила в Івано-Франківську у магазині білизни "Едем" (франківчанки мали би знати). Купальник-таки купила. В принципі, навіть задоволена, бо це - краще, що тільки могло бути для моєї комплекції фігури. На цьому позитивні речення закінчуються.
Вибігаючи з маршрутки вже у своєму районі, побачила, що... моїй сумці повний капець. Одна частинка ручки десь відпала (в ручку був вставлений металевий стержень з прикрученою штучкою (не вмію я пояснювати). От та штучка десь зникла, а без неї стержень не тримається, відповідно - сумку неможливо тримати в руці... Вирішила дочекатися цієї маршрутки (рано чи пізно вона поверталась би), але проблема в тому, що я не звернула уваги ні на водія, ні на номер маршрутки :) Пам"ятала тільки, що на вікнах були зелені шторки. Просиділа на зупинці близько 30-40 хв, чекаючи сам-не-знаю-що. Поки чекала, склавши ногу на ногу, роздивлялася свої нові босоніжки. Роздивилася до того, що помітила... велику диру між взуттям і підошвою!!! Вони розклеїлись:(( І цим босоніжкам не було й тижня... Якщо вірити пам"яті та покладатись на інтуїцію, то в маршрутку я зайшла правильну. З моїм щастям, вона була переповнена, крім людей, в ній їхало ще кілька заробітчанських сумок. Люди думали, що зайшов якийсь неадекват, бо я примудрилася мало не на колінах повзати між рядами і в проході. Ніхто ж не знав, що шукаю я маленьку кульку. Найбільше часу я протовклася біля старої бабки, бо вона якраз зайняла місце, на якому сиділа трохи раніше я і де, теоретично, могла валятися загублена штучка. Бабуся була трохи шокована, бо складалося враження, ніби я весь час заглядаю їй під спідницю...
Кульку я не знайшла, металевий стержень, щоб не випадав, обмотала... лейкопластиром. Зате вдома помітила ще одну цікаву деталь - в пакеті з покупками лежала лише частина купальника. Я дуже щаслива, бо замість того, щоб відпочити в останній вихідний день, мушу ще раз їхати на Троєщину...
Ну а ще я впустила масло на коврик і в мене ба-бахнула лампочка.
І це після вчорашньої міні-пожежі, коли я планувала зробити грибну підливу, але зовсім скоро про це забула. Пішла дивитись телевізор, шарилася в Інтернеті, але в один момент дивний запах з кухні дав зрозуміти, що щось не те. Як результат - спалена кастрюля із згорілими грибами і сморід, який не хоче вивітрюватися вже другий день.