Jan 05, 2010 13:34
Якось перед Великоднем відправила мама сестру винести сміття. Відро дала в одну руку, а на іншу повісила «коврик» із коридору (крім українського відповідника «килим», більше нічого згадати не можу). Ну щоб витріпала, він невеличкий. Повертається сестра через 5 хвилин з порожніми руками. На запитання «Де коврик?» мама отримує дивну відповідь: «Який коврик?». Не минуло і 5 секунд, як Іра вже бігла на вулицю до смітника. Як не дивно, бомжі виявилися спритними. Так що перед Великоднем до списку «Що потрібно купити» додався ще один пунктик.
Щось подібне трапилося на цих вихідних. Сиджу на роботі, працюю, Діма у цей час приймав своїх гостей. Як годиться, купили хлопці пива, а до нього вирішили не брати нічого. Справа в тому, що на новорічні свята приходили до нас друзі. Крім подарунків, поприносили багато чіпсів-сухариків-анчоусів і т.д., і настільки багато, що багато всього позалишалося.
От дзвонить мені Діма з питанням, чи не бачила я пакета з продуктами, бо обшукали вже всю квартиру і не можуть знайти. Я назвала кілька варіантів, де той пакет міг бути. Теж глухо… І вже ввечері, коли повернулася додому і спантеличена взялася шукати продукти, раптом дещо пригадала. День перед цим Діма виносив сміття. І чомусь (як я не звернула на це увагу в той вечір!) викинув 2 пакети. Один забрав із відра, а другий, за його словами, лежав поруч… От він і подумав, що там теж сміття :)
моє життя,
згадалося,
ггггг,
у своєму репертуарі