Краще пізно, ніж ніколи
Рік, що закінчився вчора, був «моїм». Як і середньостатистичний віл, я багато-багато працювала. Не сказала би, що бозна-чого досягла у плані кар'єрного зростання чи самовдосконалення, проте можу стверджувати напевне: я змінилася, подорослішала, багато чого зрозуміла, назавжди зняла беушні скельця з рожевих окулярів і нарешті навчилася бути собою - часом скромною, часом занадто відвертою і відкритою, змирилася з комплексами і навчилася сприймати себе такою, якою є.
Якщо детальніше, то саме в 2009 році я:
- вперше і, надіюся, назавжди усвідомила, які в мене прекрасні батьки;
- відпочивала закордоном - побачила Єгипет на власні очі, милувалася пірамідами і фотографувалася біля Сфінкса, торкалася коралів і їла кальмари, спілкувалася з арабами і відчула на собі особливості тієї культури та цивілізації загалом;
- змінила роботу - наважилася і не пошкодувала. І справа не в порівняно маленькій зарплаті. Просто вперше в житті я зрозуміла, що починаю деградувати. А далі невпинні пошуки роботи, сльози, розчарування у власних силах, аж поки… Мені не подзвонили з інтернет-видання, якому я відмовила рік тому! Цифра «2» у моєму житті ключова. Тому цього разу вирішила ризикнути і хоча би спробувати займатися тим, чого просто…боялася;
- почала писати російською! Ви мене чуєте? Ро-сійсь-кою! Якщо раніше я речення насилу формулювала, то тепер навіть синоніми вмію до слів підбирати:) Пригадую свої перші кроки… Перші новини… Перші коментарі, типу «Грамотеи Обоза, пора бы уже знать, что такое-то слово пишется так-то» :) Проте найважливіше те, що мені дали шанс! І вже зовсім скоро стукне півроку, як там працюю;
- познайомилася і здружилася з кльовими людьми. Не думала, що зможу знайти спільну мову з Діминою компанією, а точніше з дівчатами чи дружинами його друзів. А виявилося, що не те, що знайшла, а й отримала близьку подругу, якій тепер довіряю мало не всі таємниці;
- вперше побувала на корпоративі;)
- відкрила для себе Fitcurves. Відколи живу в Києві, постійно шукала оптимальний варіант серед фітнес-клубів. Влітку чисто випадково зустріла дівчину, яка роздавала листівки з інформацією про даний клуб. А через кілька днів пішла на пробне заняття. Я настільки задоволена, що тоді не відмовилася і таки почала займатися у Fitcurves, що тепер агітую своїх подруг і вже встигла побувати у цьому клубі у Франківську:)
- схудла і підтягнула своє тіло. Порівняно з квітнем 2008 року зараз я важу на 8 кг менше;
- «підсіла» на суші. Перше моє знайомство з ними відбулося років 2 тому, проте саме у 2009 році я зрозуміла, що обожнюю їх. І краще біля мого будинку не відкривали би японський ресторан:)
- «одружила» одну із хороших подруг;
- вечеряла в турецькому ресторані;)
- стала фінансово незалежною від батьків;
- зрозуміла, що мрії - здійснюються, і не останню роль у тому відіграє Бог…
Про плани на 2010 рік багато писати не буду. Лише дуже хочу:
- щоб всі мої рідні і близькі були щасливими, максимально здоровими;
- нарешті відчути професійну стабільність (якщо не змогла закріпитися тут, то щоб знайшла кращий варіант як у плані фінансовому, так і морально-інтелектуальному);
- поглибити знання як мінімум російської, а також піти на курси англійської;
- купити ноутбук і мати постійний інтернет :)
- мати достатньо вільного часу, щоб присвятити його науці, самовдосконаленню, навчитися гарно і грамотно писати, висловлювати думки;
- частіше і на довше часу їздити додому…
- частіше бачитися з друзями…
- вдосконалити свої кулінарні здібності;
- навчитися в'язати;
- поїхати кудись закордон (в ідеальному варіанті - Європа)
- нарешті сходити в театр, на ковзанку і просто на екскурсії по Києву, бо стільки вже тут живу, а практично ніде і не була;
- перечитати класику;
- мрію про стабільність у стосунках, визначеність, розуміння і взаємну віддачу…
- схуднути хоча би до 55 кг, навчитися правильно харчуватися і хоч трішечки зменшити потяг до солодкого :)
- чесно? переїхати в однокімнатну квартиру і жити з хлопцем вдвох…
- вийти на стабільний фінансовий рівень;
- по максимуму допомагати батькам;
- стати більш врівноваженою, комунікабельною, ну і знайти час для фізичного вдосконалення;
- як не банально, обмежити своє спілкування з тими, хто звик принижувати, робити боляче і за рахунок цього самостверджуватися. А це реально при двох умовах: або відступати, або - о, диво! - ті особи зрозуміють свої помилки…
П.С. Обіцяла багато не писати...:)
Якщо детальніше, то саме в 2009 році я:
- вперше і, надіюся, назавжди усвідомила, які в мене прекрасні батьки;
- відпочивала закордоном - побачила Єгипет на власні очі, милувалася пірамідами і фотографувалася біля Сфінкса, торкалася коралів і їла кальмари, спілкувалася з арабами і відчула на собі особливості тієї культури та цивілізації загалом;
- змінила роботу - наважилася і не пошкодувала. І справа не в порівняно маленькій зарплаті. Просто вперше в житті я зрозуміла, що починаю деградувати. А далі невпинні пошуки роботи, сльози, розчарування у власних силах, аж поки… Мені не подзвонили з інтернет-видання, якому я відмовила рік тому! Цифра «2» у моєму житті ключова. Тому цього разу вирішила ризикнути і хоча би спробувати займатися тим, чого просто…боялася;
- почала писати російською! Ви мене чуєте? Ро-сійсь-кою! Якщо раніше я речення насилу формулювала, то тепер навіть синоніми вмію до слів підбирати:) Пригадую свої перші кроки… Перші новини… Перші коментарі, типу «Грамотеи Обоза, пора бы уже знать, что такое-то слово пишется так-то» :) Проте найважливіше те, що мені дали шанс! І вже зовсім скоро стукне півроку, як там працюю;
- познайомилася і здружилася з кльовими людьми. Не думала, що зможу знайти спільну мову з Діминою компанією, а точніше з дівчатами чи дружинами його друзів. А виявилося, що не те, що знайшла, а й отримала близьку подругу, якій тепер довіряю мало не всі таємниці;
- вперше побувала на корпоративі;)
- відкрила для себе Fitcurves. Відколи живу в Києві, постійно шукала оптимальний варіант серед фітнес-клубів. Влітку чисто випадково зустріла дівчину, яка роздавала листівки з інформацією про даний клуб. А через кілька днів пішла на пробне заняття. Я настільки задоволена, що тоді не відмовилася і таки почала займатися у Fitcurves, що тепер агітую своїх подруг і вже встигла побувати у цьому клубі у Франківську:)
- схудла і підтягнула своє тіло. Порівняно з квітнем 2008 року зараз я важу на 8 кг менше;
- «підсіла» на суші. Перше моє знайомство з ними відбулося років 2 тому, проте саме у 2009 році я зрозуміла, що обожнюю їх. І краще біля мого будинку не відкривали би японський ресторан:)
- «одружила» одну із хороших подруг;
- вечеряла в турецькому ресторані;)
- стала фінансово незалежною від батьків;
- зрозуміла, що мрії - здійснюються, і не останню роль у тому відіграє Бог…
Про плани на 2010 рік багато писати не буду. Лише дуже хочу:
- щоб всі мої рідні і близькі були щасливими, максимально здоровими;
- нарешті відчути професійну стабільність (якщо не змогла закріпитися тут, то щоб знайшла кращий варіант як у плані фінансовому, так і морально-інтелектуальному);
- поглибити знання як мінімум російської, а також піти на курси англійської;
- купити ноутбук і мати постійний інтернет :)
- мати достатньо вільного часу, щоб присвятити його науці, самовдосконаленню, навчитися гарно і грамотно писати, висловлювати думки;
- частіше і на довше часу їздити додому…
- частіше бачитися з друзями…
- вдосконалити свої кулінарні здібності;
- навчитися в'язати;
- поїхати кудись закордон (в ідеальному варіанті - Європа)
- нарешті сходити в театр, на ковзанку і просто на екскурсії по Києву, бо стільки вже тут живу, а практично ніде і не була;
- перечитати класику;
- мрію про стабільність у стосунках, визначеність, розуміння і взаємну віддачу…
- схуднути хоча би до 55 кг, навчитися правильно харчуватися і хоч трішечки зменшити потяг до солодкого :)
- чесно? переїхати в однокімнатну квартиру і жити з хлопцем вдвох…
- вийти на стабільний фінансовий рівень;
- по максимуму допомагати батькам;
- стати більш врівноваженою, комунікабельною, ну і знайти час для фізичного вдосконалення;
- як не банально, обмежити своє спілкування з тими, хто звик принижувати, робити боляче і за рахунок цього самостверджуватися. А це реально при двох умовах: або відступати, або - о, диво! - ті особи зрозуміють свої помилки…
П.С. Обіцяла багато не писати...:)