Мідним кроком
З року в рік
Ми проходимо століття.
Сталь гартуєм, палим сміття,
Через хижі лихоліття
У новий звабливий вік, -
З року в рік
Коні наші -
О, стремена!
Коні наші -
Степом вскач!
На розідрані рамена,
<
Україно, більш не плач!
Україно, Україно
Коні наші -
Степом вскач!
Турки, скіфи і сармати,
Руський пан, шляхетний лях…
Хто не їв у твоїй хаті
На пшеничних на столах?
Скільки друзів, доброчинців,
Скільки родичів, сватів
Лляло вина через вінця
На зелені скатерті!..
Та не шана, а наруга,
Та не квіти, а ярмо, -
І цвіла іржава туга
Над сухим твоїм горбом…
Ти збирала… бідна, бідна!..
Діточкам своїм крихти
І не зчулась, як побідно
Задзвеніли копити,
І не зчулась,я к над степом
Хтось подав повстання знак, -
І розбив тюремні склепи
Робітничий Залізняк!
Україно, Україно,
Твої коні на зорі
Розплескали буйні вина
На червоні прапори!
Мідним кроком
З року в рік -
В світ широкий,
В світлий вік!
На зорі нового дня
Україно, - на коня!
Цитовано за: Український футуризм, Ніредьгаза, 1996 р