Новий "Кобзар". О. Меторний(Олександр Ведміцький)

[tatumuganda]

Зря
Свої книжки
іменням Кобзаря
охрещують
сучасні Семенки
(Семенко збірникові своїх творів дав назву "Кобзар")

Співець майбутнього, поет каблепоем
(Із царства Аспанфут).
Щоб з рук свій крам хутчіше збуть -
Назвався... кобзарем.
В музеї роздобув порепану бандура,
На струни - телефонний дріт...
І в бурю -
Побіг мережити метамистецький міт.
А щоби перепон бува в дорозі не чинили
Бадьорий комсомол чи комнезам -
Кобзар оголосив:
- Я - комуніст,
найправовірніший марксист...
Себе образити - не дам!..

Іде.
Забрів у місто.
Розташувався на базарі.
За кобзу - міцно.
І як ушкварить!..
Летять думки
І розкотились в довгий регіт...
- Здається, кобзарі були щось не такі...
(Це так - робітники).
- Кричить,
Палахкотить,
а справді - гірше релі*
Ображений Кобзар
не ждав, щоб пролетар
так привітав його...
Мандрує на село...
Звістки про кобзаря
оббігли всі кутки
Ідуть: старі, дівчата, парубки...
Сидить кобзар,
нвірчує іржаві струни:
- Ми - дикі ще, ми - барбари, ми - гуни...
Окомнезамлю серце я
І дам землі належну путь!..
Селяни ждуть.

Враз кобза зарипіла...
О, бий нас сила!
(Які слова, які там теми!
Поезофільм, каблепоеми!...)
Не уторопають селяни...
- Скажіть, - нехай. на милість, перестане...
- Ми думали, як справжні кобзарі...
- Мо й справді новий наш Тарас...
- Такого дива є і в нас!..
- Мабуть я не діждусь
(Промовив сумно так дідусь)...
Скурили цигарки, пішли...
Співали парубки:
- "Реве та стогне Дніпр широкий"
Наволо темрява,
Навколо сум глибокий.
Світила зраджена Зоря...
І од села - рачкує постать кобзаря

1924 р.
Цитовано за: Український футуризм, Ніредьгаза, 1996
* реля - ліра