Балада про любов. Еллан (Блакитний)

[varto_ua]

Взяв у ревкомі конверти,
Сказав у ревкомі: прощай.
Помчав назустріч смерті,
Туди, де кулі дзижчать.
Був у отамана джурою, -
Іде знов у ворожий стан.
Летіли часи - бурею,
А часами здавалось - стануть...
У отамана "Стеєр" за поясом,
В кишені - "Вікторія-Сміт",
Рвучкий, перепитий голос,
А очі - все помітить.
Коли повернувся до штабу,
Одчеканив: - Я вже тут. -
Отаман зміряв: - Мабуть,
До яру тебе поведуть.
Хоч ти й повернувся у штаб мій,
Але наказа мого порушив... -
Очі з очима - мов шаблі
Стялися - і ані руш...
У джури - очі сталеві
(Добрий пройшли гарт)...
- Що ж, розстріляй, коли треба...
- Ні, це я так, на жарт.
Тільки вдруге із штабу
Коли скажуть мені: зник, -
Знайду - і тебе, й твою бабу, -
Поставлю сам до стіни. -
В бандитське запілля в конверті
Маніфест передав ревком.
Слово не вчинить смерті,
Але іноді рве, як бомба.
Переорало дороги,
Напоїло тривогою місто,
Хлопці в каліках безногих
Пізнали шпиків чекістів.
Всіх розстріляв біля хати,
Поодинці отаман.
А на ранок - під штабом плакат:
"Проти ката повстанем".
Переорало дороги,
Переорало яри,
Розливаються хвилі тривоги;
Нічим отаману крить.
А коли з-за борів синіх
Ворог обліг, як тінь,
З бою отамана виніс
На стежку таємну кінь.
- Розбіглися хлопці з бою,
Програно мною бій,
Не залишилось набоїв -
Треба тікати й собі... -
Але наче подвоєно вдари -
На стежці - кінських копит:
Навздогін за отаманом шпарить
В лісі погоня з степів.
Став, причаївся за дубом:
Мчить верхівець - один -
За отаманом любий
Джура його молодий.
- Стій, ти куди?
       - За тобою...
- А, за мною? Від баб?..
Щось не бачив тебе серед бою,
Коли я ворогів рубав... -
Джура спокійно: - Годі!
Вгору руки. Закінчено гру.
Я - коханець комуни. Заводів
Вірний слуга і друг... -
Блиснув очима. Похмурим
Одразу став отаман:
- Коли так обкрутив мене джура,
Значить, молодість зрадила нам?
Так ось де твоє кохання?
Ну, що ж - забери мою кров -
Перемагає останнім
Той, в кому дужча любов... -
Погляд сталевий у джури:
- Годі, програно гру,
Не розмовлять! Не обдуриш!..
Кр-р-р-ро-ком - руш!..

Харакс, 4 липня 1923 р.
Василь Еллан (Блакитний)

Цитовано за "Українська балада. Антологія"
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1964