Заізмилась земля. Шпол

May 18, 2009 23:26

Заізмилась земля,
Засокорили на сідалі квочки, -
А пісня все та-ж, стара,
Хоч на вид вже й нові дудочки.
Ех, надав вам чорт
Офарбить в потоці дущу, -
Однаково, що картина: -
Дурень зліз на суху грушу.
Повзуть і повзуть оковзані,
Повзуть зі смаком пуховиків і перин
А в рило! -
Збий!
Одринь!
Рили ми, рили...
Вистьобали весь піт із жил, -
А пиката перекупка
Прийшла і сіла, -
Заялозила в сало
Обрійний порив.
- "Чи бач, комуна?!
Захопи в горло
Пиріг..." -
Скаржилась вчора
Марина,
Наставляючи
Милому ріг.
А спробуй
На пайкову картку
Вимірять
Дружинну вірність життя:-
Одарка "заміжем згине",
А Хведів - " в дружині немає
Міри чуття".
І так з душею
Обвислою
Сякають
в Чару буття.
Іржаві обценьки
Тиснуть
Новоп'єсного сезону
Розмайне
Відкриття.
Засатаніло осталить
Гостряк
На дружинну жвачку!
Ех(зуби, що скалить) -
В зуби!!
- Щоб кряк.
І
Рачки.

1922 р.

Цитовано за "Український футуризм", Ніредьгаза, 1996

шпол, 1920-ті, поезії, аспанфут

Previous post Next post
Up