Пахучий, синій день весни... Фальківський

[varto_ua]

Пахучий, синій день весни,
Болючих снів, пісень, розгулу, -
А крик гусей з далечини,
Як згадка про минуле.

Ідеш - не знати, що стрічать -
Чи пару милиць, чи могилу -
І тулиш, тиснеш до плеча
Рушницю, як рідню, як милу.

Ступають грузно постоли:
Сто пар слідів - привіт верхів'ям!
Між них в шинелі без поли
Бреду і я на безголів'я...

Бреду й забув, що по межі
Життя і смерті я ступаю,
Що, може, завтра на ножі
Загрузну з вигуком одчаю.

А поки що: - Любить! Співать!
І - жить!.. А решта - все дурниці...
І хочеться покласти в головах
Шолом, набої і рушницю...

1927
Зі збірки "На пожарищі" (1928)

Цитовано за "Дмитро Фальківський. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1989