Комуна (варіант 1921 року). Йогансен

[varto_ua]

Ти думаєш - що то Комуна:
Був ринок - а буде казарма?
Ні, друже: Комуна -
                          це місто, як море, як гори,
Таке біле і таке широке.
Боїшся, що буде в Комуні сумно,
В суботу не буде церковного звону?
Ні, брате! Під дзвонів червоні пеони додому
З роботи підуть комунари.
Дівчата на лавах лузатимуть соник,
А люди - як поле пісень і пшениці.
Над ними білі крила небесних будівель,
Обличчя мов сон... чи секунди... чи птиці.
Рудокопи - поети, матроси - лірики моря.
І ти так само її шукатимеш зором,
І серце злеліє зорею - падучого птаха
Серед сотень і тисяч сліпих - для тебе
Око в око - солодким жахом.
То під величним вечірнім небом
Пізнає кожен, кого він хоче так ревно.
І, дивно, навіть - у хатці -
                                 під самісіньким дахом,
Прочитає хтось мій розмір древній.

1921
Зі збірки "Д'горі"

Цитовано за "Майк Йогансен. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1989