Влизько САМ (вірш,написаний в камері)
«...Все. І згода, і незгода - Звісно діалектика. «Діалектика природи», Наче та електрика: Світить вгору, кида в прірву. Куди хочу, туди йду. Друг чи ворог. В вир із виру (В Карла Маркса на виду). Є любов, є й нарікання. Вже й образа майорить... Крізь коротке замикання Чийсь плювок не згас, горить! Не з молитви ж на амвоні Розіллюсь в підхалімаж. В усі дзвони земля дзвонить комунізмом -страшно аж. То і так все ясно, досить. Голод? Холод? Промайне... Вітром наскрізним проносить Жовтень в вічність і мене. Так скажу, мені здавалось, То і вільний буду, факт. Проте змовчав, обірвалось серце, подалось в інфаркт. Хтось сказав... а я «гуляю», Де мені до каяття»? Як «покірний», то й петляю поміж смертю і життям...»
1934
Джерело:Михайло Слабошпицький "Веньямін літературної сім'ї " К., Ярославів Вал, ст.245.
Написаний прозою, щоб приспати пильність наглядачів, і переданий матері.