Олекса Влизько

[mykojan]

БАЛАДА СЕНТИМЕНТАЛЬНОГО УХИЛУ

І серце,
і розум
сьогодні невлад.
В апатії суму пишу.
Над пульсом,
над темпом
англійських балад
у пітьмі вечірній дрижу.

Сп’янілий метелик
летить у вікно,
і в мене - не кров, а вино.

Я дівчині з маками фарб на вустах
в сутінках готую листа:

О, що я робитиму?
Ради нема
і ніч сантиментів німа!
О, що я робитиму?
Замкнено круг
і в ліриці зір - рівнорух!

Яку ж полюбити,
крім тебе?
Пусте!
Не знайдеш
тих самих вій!
Хіба на коробці
з-під пундиків,
де намальовано
профіль твій!

Губи твої,
очі твої -
темна гнітюча краса!
Вони не мої,
вони нічиї,
в них спека пустель не вгаса!..

І все безнадійніше
десь ліворуч
безжалісний
бій хвилин...
Це знов перебої...
Так муч же,
муч
і в кров навантажуй
полин!

Попробую стати байдужим,
та
чи змовкнуть
мої вуста
і ця нерозсудливо-молода
в артеріях
кров густа?!

Ось завтра відмию й зітру
іржу,
і вітер її однесе,
і вже не баладу-листа напишу,
а просто забуду
все...

Я дівчині з маками фарб на вустах
в сутінках закінчив листа...
Метелик, що линув у темне вікно,
в саду загубився давно...

...А серце і розум
так само невлад...
В апатії суму пишу.
Над пульсом,
над темпом
англійських балад
в астмічній тривозі
дрижу.