Лірика скрут і турбот (уривок). Загул
2.
Хай вмирають невдахи,
Переводяться мрійники,
Що свідомо знижують льот,
Як над морем натомлені птахи.
Але деколи втома
Знову так тягне до лірики,
До вбогої лірики
Злиднів, скрут і турбот.
"Замовкай!
Замовкай, моя пісне!
Про чулі серця вже не мар!
Хай давить нестерпно,
Хай настрій мій тисне,
Мов камінь-тягар.
Хай терпить серце!
Хай терпне воно!
Бо з якого ж тепер джерела
Зачерпне цілюще вино?
Де відпочине хоча би на мент?"
Бринить оця пісня зневіри
На струнах колишньої ліри:
"Не пролетар я...
Інтелігент!"
Мов зграя примар,
Що в темряві зросла,
Обступили буденні турботи,
Позбігались на герць до поета,
Як вампіри розтерзаних серць,
Розкинули всюди тенета,
Затягнули цупкого вузла.
Уривок із циклу "Лірика скрут і турбот", збірка "Мотиви" (1927)
Цитовано за "Дмитро Загул. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1990
Хай вмирають невдахи,
Переводяться мрійники,
Що свідомо знижують льот,
Як над морем натомлені птахи.
Але деколи втома
Знову так тягне до лірики,
До вбогої лірики
Злиднів, скрут і турбот.
"Замовкай!
Замовкай, моя пісне!
Про чулі серця вже не мар!
Хай давить нестерпно,
Хай настрій мій тисне,
Мов камінь-тягар.
Хай терпить серце!
Хай терпне воно!
Бо з якого ж тепер джерела
Зачерпне цілюще вино?
Де відпочине хоча би на мент?"
Бринить оця пісня зневіри
На струнах колишньої ліри:
"Не пролетар я...
Інтелігент!"
Мов зграя примар,
Що в темряві зросла,
Обступили буденні турботи,
Позбігались на герць до поета,
Як вампіри розтерзаних серць,
Розкинули всюди тенета,
Затягнули цупкого вузла.
Уривок із циклу "Лірика скрут і турбот", збірка "Мотиви" (1927)
Цитовано за "Дмитро Загул. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1990