Траурний марш. Сосюра

[varto_ua]

Cьогодні не з нами наш Вождь, наш Ілліч,
і йдем ми самі по дорозі.
Але, як і завжди, лунає наш клич,
і ворог, як завжди, в тривозі.

Далека нам путь, але ми не одні:
нам світять його заповіти,
на полі, в заводі, у шахті на дні...
Комуни ми зоряні діти!

На жовтому Сході народи встають,
скидають ярмо капіталу;
На чорному Півдні гарматами б'ють,
на чорному Півдні повстали...

Хвилюйся, робочих голів океан,
ми Леніна пам'ять лелієм.
Лунайте ж, оркестри, грими, барабан,
бо крок наш і дух наш міцніє!

Ми дня не забудем (нежданний такий...),
товаришу, брате наш милий!
Ридали робочі, гармати, гудки,
коли ми Вождя хоронили...

На наших знаменах був траурний клич:
"Ми ленінці завжди й однині!"
Лежав в гімнастьорці вже мертвий Ілліч,
але як живий, в домовині...

Ви чуєте, друзі: клекоче, гуде
на Заході, в панському стані...
Туди наші думи. Ми терпим і ждем,
коли там робочий повстане.

Обернемо землю в Комуну, в Едем.
Світи ж нам, червоний маяче!
Ми в край електричний невпинно ідем,
вперед на століття ми бачим...

Нам зорі на чола поклали печать,
і зорі нам світять в дорогу.
А там у пилу на дорозі лежать
руїни розбитого бога.

Так будьмо ж єдині! Ми - квіти життя.
Ми всі од станка і од плуга.
Сьогодні шануєм ми пам'ять Вождя,
Вождя і товариша, й друга.

1924
Володимир Сосюра

Цитовано за "Антологія української поезії в 4-х томах. Том 3",
Київ, Державне видавництво художньої літератури, 1957
упорядкування тома Миколи Нагнибіди