Плесо спить... (Мисливська балада). Йогансен

[varto_ua]

Плесо спить. В очерет
Тікають перелякані брижжі.
Келих ночі налив у плав,
Келих ніччю по вінця - мла. І от
над щетиною бору
Появляється Мертвий Крижень.

Крила йому свистять залізні,
Оливом повні потужні жили.
Він летить, і пізні
Птахи ховають голови під крила.

Трава тремтить у чорній воді.
Поволі він облітає озеро,
Голову витяг вперед, вперед, вперед,
Залізні крила січуть очерет,
На коліна падають лози.

І от стрілець починає бить,
Божевільними пальцями шукає набоїв,
Б'є і б'є,
а Мертвий Крижень свистить
Усе ближче, все нижче над головою.

І коли ранок встає, змучений в смерть
Борнею коло чорного бору,
Човен, води повний ущерть,
Гойдає тіло з пониклою головою,
- Тіло стрільця, убитого вчора
З його останнього набою.

Із розділу "Балади" у книжці "Ясен" (1930)

Цитовано за "Майк Йогансен. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, видавництво "Радянський письменник", 1989

Вперше надруковано в "Літературному Ярмарку", жовтень 1929-го, під назвою "Мисливська балада"