Минуле та майбутнє
Коли Прометей
Підвівся руба
З чотирьох ніг на дві,
І, вогонь з запаленого
блискавкою дуба
Узявши у кострубаті руки,
Повстав проти Зевса,
То перша була
На землі
Після незчисленних ночей
Революція
Коли під вітром у вічних
Снігах Кавказу
Зазяблі раби
Убили своїх центуріонів
І сунули з полум`ям і димом,
Як люта імла,
В дикій розпуці
на Рим,
То ще раз
Після мільйонів, і ще раз
Була
Революція.
Коли гнаний,
До смерті потомлений Робочий,
У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний метал
На спомин,
За погаслі очі сухотних дітей,
За панські ночі зганьблених
жінок,
За проституток,
За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів,
Знову в перший
І передостанній раз
Була
Революція.
Коли на землі - Комуна,
Й сумирного вечора
З верхів`я
Гірних гаїв,
Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
За обрій землі,
Аби в гармонії миру,
Як меч,
Мов лелека,
Осягти, захопити іще одну
невторовану путь,
Коли електрику,
Радій
Й інші ляльки
Буде поховано з миром,
Як архаїчні руни,
В дитячі книжки,
Коли на землі - Комуна
- Одін величний,
І лише смерть,
Як і раніш,
Жертиме гірших і ліпших -
Останній тиран
В океані Комуни...
І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень,
У поемах забутих поетів,
У якійсь старовинній Леніна
й Маркса науці
Розкопають люди
Одне напіввмерле забуте слово,
І слово це буде:
- Революція.
Майк Йогансен
1923 р