В серпні тепло витікає з кварталів... Жадан

[varto_ua]

В серпні тепло витікає з кварталів
і мулом одсвічує дно ріки,
і в темряві безпритульні з вокзалів
зривають яблук терпкі зірки.

І в чорних нічліжках вони таємниче,
знаходячи в цьому умовний знак,
вивчають печальні дівочі обличчя
і курять справжній дорослий табак.

І в їхній чіпкій повільній розмові,
в їхніх жорстоких дитячих серцях
стільки злості й стільки любові,
ніби спокою у мерцях.

Можливо, колись твердий, ніби гравій,
час, що між ними зараз трива,
і з їхніх ламаних біографій
буде складати нові слова.

Можливо, невидимі і примарні,
в тумані, який пливе догори,
солдатами щойно сформованих армій
вони ще ставатимуть під прапори,

і злість, із якою весь час виростали,
будуть, мов зброю, в руках нести,
рвучись на карпатські глухі перевали
й займаючи сірі балканські хребти.

І найхоробріші в їхніх загонах,
ті, що похмуро мовчать, ідучи,
ще будуть вішати на балконах
ворожок, шулерів і циркачів.

Ще буде рватися під катеринку
роз’ятрена дезертирська душа,
і можна буде купити на ринку
хліб і набої до калаша.

І в ночі витишені і серпневі
зростатимуть часу ламкі хребці,
і ластівки́ літатимуть в небі,
і риби плаватимуть у ріці.

Зі збірки "Кочегари"

Цитовано за "Сергій Жадан. Ефіопія",
Харків, видавництво "Фоліо", 2009