Повема про те, як повстав світ і загинув Михайль Семенко. Семенко (уривки)

Apr 29, 2010 22:58

...

Єпископ:
Адам! Адам!

Всі:
Де?

Єпископ:
Та он із-за скелі дивіться яка чортяка суне.

Винниченко:
Людина!..

Єпископ:
Свят! Свят! Свят!

Дід:
Ох ти боже ж мій!..

Донцов:
Стійте! (...)
Хто сказав: печерна людина? (...)
Та це ж свій чоловік! (...)
Це - українська печерна людина!
і повстала вона
таки з нашої української
мавпи. (...)
Ви подивіться на тип писку -
український предок наш.

...

Дід:
Невже весна?
красна?
закосичена?..

...

Х.Вильовий:
Готова!
Куля!
Земна!

Дід:
То можна й сходити вже?

Семенко:
Ні!
Зачекати краще,
доки проведуть
меридіяни й
парале.
Під'їхати
ближче
можна,
але...

Винниченко:
Я прошу
сло!..

Семенко:
Хто про?
Нема.
Але говоріть коротко,
швидко
зима
бо.

Винниченко:
Шановні товариші!
Перед на...
куля земна.

Дід:
Й ні душі.

Винниченко:
Як і всі,
я дуже ра...

Семенко:
Це вам не в Центральній
Зра...

Донцов:
Гальо! Я побачив
Укр!
Гальо! Гальо!

(...)

Семенко:
Ми спускаємось
знов на якусь землю.
Землю
емлю
млю
ю

...

Цитовано за "Олег Ільницький. Український футуризм. 1914-1930"
Львів, "Літопис", 2003

1920-ті, поезії, семенко, нова генерація

Previous post Next post
Up