Євген Фомін. З циклу "Сцени майбутніх поем"

[kermanich]

Прийшов поранений мій друг,
Застугонів у двері,
Прийшов знесилений мій друг
В час буйної вечері.
Мій друг коханий кров`ю стік,
Як у боях двадцятий рік.

А за столом пили вино,
Гуляли дезертири.
Шуміло, пінилось вино
І чад стояв в квартирі.
В отруйнім бачили чаду
Химерним привидом біду.

Мій давній друг - ходячий жах -
Не вимовив ні слова.
Біля стіни кривавий жах
Дивився загадково.
Так! Він ні слова не сказав,
Лиш з ока капнула сльоза.

Під Перекопом лютий бій
(Все ждуть кінця народи)
Коли скінчиться грізний бій
І засія свобода?
Гармати стогнуть і ревуть,
Кінця війни народи ждуть.

Коли од диму стала ніч,
Як тьма удень настала -
Пливла над містом чорна ніч -
І враз бійця не стало.
Через ряди пустих окоп
Прошкандибав на Перекоп.

А у кімнаті регіт, сміх,
Гуляють дезертири.
Життя несеться буйний стих
В нестриманому вирі.
Життя сміється із людей,
Ганебних зрадників ідей.

1930 р.

"Молодь", Київ, 1969 р.