Василь Бобинський. Швачка

[kermanich]

Швидко мига стопка,
біга човник швидко,
блискає машина срібним колісцем.
В`ється біла нитка,
в`ється і снується,
на ткання кладеться
                      в ряд за колінцем.

Тихо в мене в хаті,
в цілім місті тихо -
всі пішли вже спати, набиратись сил.
Сплять собі багаті -
їх не знає лихо,
їх минає лихо
                      горе-чорнокрил.

Блискає машина,
і вона працює -
добре натомилась за робочий день.
І вона, холодна
мабуть, втому чує,
вже робить не годна
                      на чужих людей.

Завтра у біленькій
шовковій суконці
друга чар розсипле, усміхи збере,
як троянда, біла
в золотому сонці.
Не одному серце
                       тьохне і замре.

Ніжно б доторкнутись
до м`якого шовку,
голову схилити і заснуть... заснуть
В сні пришла б матуся,
гладила б головку,
як колись дитині
                       гладила до сну.

Сон по хаті бродить
сонну втому сіє,
голову обкутав у м`який покров.
Шовком... шовком... шовком...
тулить сонні вії
Мить - і біль пекучий,
                      і на пальці кров.

Швидко мига стопка,
біга човник швидко,
блискає машина срібним колісцем.
В`ється біла нитка,
в`ється і снується,
на ткання кладеться
                      кров`ю-багрянцем.

1928

Київ, 1967 р.