Живем Комуною. VI. Тичина
Хочеш, Дніпре, я почитаю тобі? Колись клекотіла Вкраїна!.. Од краю до краю, з Дністра до Дунаю, туди аж до моря й коло Стародуба - схопилась голота до панського чуба. (Червоне - сонце - в безкраїх - степах...) Хочеш, Дніпре, я прочитаю тобі?
І кидалась шляхта до пап, королів, і панство державу собі будувало. Ой, скільки там встало! Ой, скільки лягло... Колись клекотіла Вкраїна. Дніпро усміхнувся: читай - не читай...
Червоне - сонце - в безкраїх - степах.
"Живем комуною. V"
"Живем комуною. VII"
Із книги "Вітер з України" (1924)
Цитовано за "Павло Тичина. Твори в шести томах. Том 1"
Київ, Державне видавництво художньої літератури, 1961
І кидалась шляхта до пап, королів, і панство державу собі будувало. Ой, скільки там встало! Ой, скільки лягло... Колись клекотіла Вкраїна. Дніпро усміхнувся: читай - не читай...
Червоне - сонце - в безкраїх - степах.
"Живем комуною. V"
"Живем комуною. VII"
Із книги "Вітер з України" (1924)
Цитовано за "Павло Тичина. Твори в шести томах. Том 1"
Київ, Державне видавництво художньої літератури, 1961