Німеччина(уривки з поеми, частина третя). Семенко

[tatumuganda]

Продовження,перші дві частини тут http://community.livejournal.com/ukrevcult/tag/%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE

Пропелер шумить. Вітер знявсь.
Мотор туркоче жарко.
Іще хвилина - в повітрі ми
півкруг зробили над парком.

Літати б отак, боротись, творить,
ніколи і не вмирати!
Згадаєш, що менше зосталось жить -
Жаліть починаєш, зітхати...

- Неважно лежать в домовині... Але, -
сказав поет обережно, -
ось я ж помер - і нічого живу,
По суті, життя бежмежне.

- Розтанули в космосі "я" й "не я",
бо все ж на світі існує.
Це листя зелене й душа моя
в віках одне одного чують.

- В матерії й силі єдність, змін
різноманіте коло.
Природа вічна! Людина теж
вмирає й не вмре ніколи.

- Ось знаєш ти, що зникне колись
індивідуальна свідомість,
а тішишся тим, що змінить тебе
усесвіту творчість натомість. -

- і все ж таки думаєш: добре було б,
якби крізь роки відновились
сполучення атомів, що у мені,
МОЄ знову щоб серце забилось! -

Розфілософствувався поет
в аеропланних висях,
в той час, як хутко ми вперед
кордону стрілою неслися.

Цитовано за: Цитовано за: Михайль Семенко. Поезії",серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1985