Димки гармат... Рушниця і набої...
Шинель подерта... Мідний котелок...
О, скільки втоптано чужих стежок
В ці дні, що мчали стріль-водою!
Гули степів розмотані сувої
В ритмічнім цоканні стальних сорок,
І ми ішли, і не спинявсь наш крок,
Коли важкий набій дзижчав над головою.
Минали дні, мов танули в імлі...
Позаду десь окопи і рушниця.
І тільки іноді вночі присниться,
Як воєнком з наганом у руці
Веде на бій потомлених стрільців
Під монотонне:
- Рота, п-лі!
1927
Із збірки "На пожарищі" (1928)
Цитовано за "Дмитро Фальківський. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1989