Євген. Сосюра

[varto_ua]

Євген веселий хлопець,
в очах у нього степ.
Усе він гарно робить -
і те, і те, і те.

О ранки, о тумани,
о росяні стежки!
Батрак Євген рум'яний,
батрак Євген стрункий.

О ранки, о тумани,
о сонце, о весна!
була дочка у пана,
Констанція сумна.

В гаю не квіти ранні
і не зозулі жаль, -
вся в чорному убранні,
кохання і печаль.

А ночі южні, сині
і там, і ген, і ген...
І слухав піаніно
під вікнами Євген.

Од звуків небо тане
і все кругом мовчить,
Здається, пальці панни
ридають уночі...

О вітре мій, о клени,
чому так серце б'є?
Євгене, мій Євгене,
минуле ти моє!..

Агей, забили дзвони
і там, і ген, і ген...
У Гвардію Червону
пішов юнак Євген.

В минулім серце тоне,
од нього дим і мла...
У Гвардію Червону
Констанція пішла.

Питань, я знаю, сила,
чому вона така?!.
Констанція любила
Євгена юнака.

Та сил немає в мене
співать про синій юг.
Констанцію й Євгена
зарубано в бою.

Я дань оддам любові,
о мій ясний титан!
Є в місті повітовім
могила і майдан.

О часу рух і хвилі,
о дальній крик сирен!
Лежать у тій могилі
Констанція й Євген.

В які віки я грані,
всі грані перейшов?
В любові є повстання,
в повстанні є любов.

1924
Володимир Сосюра

Цитовано за "Українська балада. Антологія"
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1964