Віра Холодна
Про Холодну говорили, що вона не грала, а залишалася сама собою на екрані. Королева німого кінематографа прожила лише двадцять шість років.
Віра Холодна, у дівоцтві Левченко, народилась 9 серпня 1893 року в Полтаві в родині викладача словесності. Коли дівчинці було три роки, родина переїхала в Москву. У столиці Віра деякий час навчалася в балетній школі при Большому театрі, але потім, як і будь-яка пристойна дівчина, якій негоже стрибати голою на сцені (таке враження від балету було у Віриної бабусі) повернулася до гімназії. Відразу по її закінченні Віра Левченко стала Вірою Холодною, вийшовши заміж за юриста Володимира Холодного. Якось несподівано для всіх Віра захопилася кінематографом, і настільки, що самостійно пішла на кінофабрику з проханням дати їй якусь роль. Там були так вражені красою та природним артистизмом Холодної, що з радістю пристали на її пропозицію. Уперше Холодна з'явилася на екрані в епізоді у фільмі "Анна Кареніна". За своє коротке життя Віра Холодна встигла знятися у сорока фільмах. Щоправда, до нас дійшло тільки чотири. До речі, знімалася вона лише п'ять років - з 1914-го до 1919-го. Грала курсисток, модисток, аристократок... Єдине, що об'єднувало її героїнь, це їх долі, які були надзвичайно трагічні.
"Моя мрія - це ролі трагічні й красиві"
Відомий українсько-російський режисер Володимир Гардін по кількох десятиліттях після смерті Віри Холодної так характеризував рівень таланту акторки: "Вона бачила, як грають актори Художнього театру, відчувала в цій школі не досяжну їй силу впливу на глядача й почала рухатися важким шляхом переходу від натурниці до кіноартистки". А ось кінознавець С. Гінзбург, на відміну від свого колеги Б. Лихачова, який називав українку "грандіозною актрисою", вважав її "пересічною" акторкою.
Звичайно, з позиції сьогодення, коли кінематограф опанував звук і високі технології, пересічним глядачам важко оцінювати німе кіно без упередження. Утім, Великий Німий мав свою особливу естетику та закони, а відсутність звуку дехто вважає його головною чеснотою. Скажімо, режисер Отар Йоселіані вважає, що розвиток кінематографа припинився після того, як з'явився звук, мовляв, саме він поставив хрест на кіно як на мистецтві. А французький авангардист Рене Клер гадав, що "бідою німого кіно були непотрібні написи, а нинішнього - непотрібні діалоги". Відстань між звуковим і німим кінематографом можна навіть у дечому порівняти з відстанню, яка відділяє мистецьку фотографію від живопису. Тому й екранний образ Віри Холодної оцінювати, скажімо, за голлівудськими канонами не варто. Сучасники ж за п'ять років кінематографічного життя акторки піднесли свого кумира на недосяжну на просторах Російської імперії висоту, звідки її й забрала у 1919 році в охопленій хаосом громадянської війни Одесі "іспанка". До речі, документальний фільм "Похорон Віри Холодної" з аншлагом пройшов у прокаті, зібравши величезну касу. Її мрія грати "ролі трагічні й красиві" здійснилася.
Українська імператриця, шпигунка та раба кохання
Німе кіно було явищем масової культури, і смерть Віри Холодної стала такою ж міфологізованою подією, як і штурм Зимового палацу. Смерть її оповита таємничою завісою незчисленних міфів і чуток. Так, одна з версій загибелі зірки полягає в тому, що її з ревнощів задушив коханець - білогвардійський генерал та військовий губернатор Одеси Гришин-Алмазов. Інша, фантастичніша, що Віра задихнулася від аромату великої кількості білих лілей, які їй прислав французький консул - великий шанувальник її таланту. Дехто навіть подейкував, що акторку розстріляли матроси крейсера "Алмаз" як білу шпигунку. Але найоригінальнішу версію висунув письменник Костянтин Паустовський. У своїй повісті "Начало неведомого века" він розповідає про те, що у 1919 році в Києві ходили чутки про те, що кіноактриса Віра Холодна зібрала свою армію і, як Жанна д'Арк, в'їхала на білому коні в місто Прилуки, де й оголосила себе українською імператрицею... Пресуджували про автокатастрофу та отруєння (нібито отруту всипали в бокал із шампанським під час вечері).
Та хай там як, але звістка про смерть народної улюблениці швидко поширилася Одесою. Того дня біля будинку акторки зібрався такий натовп, що довелося викликати посилений наряд вартових. Однак навіть найближчих друзів кінозірки не пустили у квартиру. У помешканні патологоанатом проводив експертизу та бальзамування. Мертва королева екрана була така ж прекрасна, як і жива. Її одягнули в одне зі своїх найкращих убрань і ретельно загримували. Холодного лютневого дня 1919-го рух на Преображенській зупинився. Люди йшли бруківкою. Одеса ховала зірку вітчизняного кінематографа Віру Холодну.
Використаний текст Уляни Вітер.