Ісусові пощастило, що він не перебував у РПЦ.
Євген Сойкін
Ісусові пощастило, що він не перебував у РПЦ.Він би не хрестився від Івана Предтечі, тому що той не був канонічним священиком РПЦ і був внесений книжниками і фарисеями в список лідерів тоталітарних сект.
Він би не викривав саддукеїв за те, що вони творять милостиню напоказ, а закликав би учнів брати участь в дохідних акціях благодійності виключно під керівництвом першосвященика.
Він би не ходив по водах (до чого ці чудеса!), а домігся б від влади організації поромної переправи для організованих іноземних паломників з динарами в кишенях.
Він би не говорив, що настав час, коли поклонятися Богові будуть не на горі Храму Соломонового, а в Дусі та Істині, а домігся б від кесаря будівництва синагог по всій Юдеї і Галилеї в порядку компенсації за шкоду, заподіяну іудеям в період римського завоювання.
Він би не писав пальцем на піску, а видавав би гламурний таблоїд про православ'я, як основі національної культури.
Він би не засуджував тих, хто привласнює собі майно вдів, а дякував би представників олігархічного негоціанства (чи то пак бізнесу) за підтримку потрібної влади релігії.
Він би не виганяв торговців із Храму, а просто перейменував би їх у менеджерів регулярних внесків і пожертвувань.
Він би не засуджував фарисеїв за те, що вони збільшують краю одежі, а засудив би тих осіб жіночої статі, які вкорочують довжину своїх спідниць.
Він, якщо б і закликав залишити батька і матір, то тільки для приєднання до фронту нацлідером свого, як единопутнього претендента на престол царя Єрусалимського і всієї Іудеї.
Він би не засуджував фарисеїв за те, що вони обходять далекі країни заради залучення нових послідовників, а домігся б централізованого фінансування зарубіжних парафій Єрусалимського патріархату.
Він би не в'їжджав у Єрусалим на віслюку, а прилетів би туди хоч на килимі-літаку, хоч на "гелікоптері" влади Риму (від Першого до останнього включно).
Він би закликав не йти за собою, а служити встановленому владою і порядку у всеозброєнні солдатів внутрішніх центурій і поліцай-лікторів зі спец-дубинами і в судах.
Він би не воскресив Лазаря (кому він потрібен?), А домігся б урочистого перепоховання залишків цієї мумії в головному зиккурате на площі перед палацом Ірода.
Він би не опинився під судом Синедріону, а в якості православного політтехнолога підготував би проект заповідей для віруючих політиків і підприємців, який був би затверджений Синедріоном на спільному засіданні з Генпрокураторою.
Він би не молився до кривавого поту в Гефсиманському саду, а організував би регулярну дохідну доставку благодатного вогню з Єрусалиму в усі кінці імперського патріархату.
Так, він би прийшов на Голгофу (разом зі своїми учнями і охоронцями) дати показову розраду смиренним розбійникам, але не став би навіть розмовляти з явним єретиком, розпинається за антиклерикальну карикатуру.
Він би прожив довго і щасливо, а після смерті не воскресав б, а залишився в Н-ському Едемському спецсаду РПЦ, роблячи все, що робив за життя, і продовжуючи отримувати почуття глибокого задоволення, а також звання, зарплату, премії та нагороди.
Записав і оприлюднив священик Української автокефальної православної церкви з громадою в Москві Яків Кротов
