Травень 2015
Вже минуло трохи більше тижня відтоді, як я з'їздив у невеличку п'ятиденну подорож північчю України.
Отже, було 5 днів вільного часу і треба було кудись їхати. Часу обмаль, тому найоптимальнішим варіантом виявилися прилеглі до Харкова території, а саме Сумщина, Чернігівщина і Полтавщина.
1. Перше місто, яке ми побачили були Суми. Діставатися туди з Харкова доволі зручно - тригодинна швидкісна електричка за 70грн, і ми вже у Сумах.
2. Відпочатку ми планували залишитися тут на ночівлю, але до 6 години вечора ми побували усюди, де планували, і вирішили поїхати автостопом до наступного міста за нашим маршрутом - Глухова. Карту я забув вдома, і це було головним провалом. Я чогось вирішив, що до нього кілометрів 50, не більше. Але я помилився рази в 3:)
3. І ми через це встигли до темряви доїхати лише до Білопілля. Було 9 травня, розраховували на автобус, але його не було(( Готелів у цьому місті не було, тому ми вирішили електричкою доїхати до Ворожби. Доїхали. Але там готелів теж не було. Але там хоч був пристойний вокзал, як наш запасний варіант для нічлігу:)
4. Робити ввечері було нема чого. Вирішили покластися на щасливий випадок і пройтись на трасу. Щасливий випадок не трапився - попленталися на вокзал, проклинаючи свою тупість:)
Поспали, ну як поспали, так, трохи повалялися на лавочках. Прокинулися, попоїли, послухали якось смішного дідугана із купою віників, який розповідав про свою сексуальну силу і чорношкіру коханку:) І вирішили йти на трасу і сідати у щось із колесами та їхати вже нарешті до Глухова. Дорогою побачили трохи тої Ворожби.
5. Нічого особливо, село селом, але із Шевченком і вокзалом
6. Далі Глухів. Гетьманська столиця. Місто зустріло нас гарною погодою, сакурою, купою храмів і трупом в парку
7. Єдине, що не сподобалося - місто тотально російськомовне, і лєнін тут досі стоїть.
8. Далі вирушили до Новгород-Сіверського. Спочатку водій нас довіз до Шостки. Зупинятися тут не планували. Але водій дуже вже жалісно вмовляв глянути на це місто. Місто хіміків. Глянули. Це якийсь капєц. Одне з найгірших міст, де я був. Суцільний совок.
9. Про що мова, коли це, схоже, найгарніша будівля в місті
10. Ось ще одна хоч на щось схожа
11. А далі нас чекали чергові "чудові" пейзажі
12.
13. Але, на щастя, ми звідти швидко виїхали і побачили диво Новгород-Сіверський. Чи то він дійсно крутий, чи то після Шостки він виявився ледь не столицею світу, але тут дійсно круто. Суперовий монастир і суперова Десна.
14. Переночували тут. Наїлися морозива. До речі, тут кайфове морозиво на вагу. Нас наш водій прямо коло цієї крамниці висадив і наказав іти їсти морозиво:)
15. Далі була дорога на Батурин. І ранкове морозиво:) І порожня Києво-Московська траса. Але, на щастя, нас забрали доволі швидко, незважаючи на мінімальний потік автівок. Батурин знову не підвів, сподобався
16.
17. Далі була наша чергова помилка. Ми не залишилися ввечері в Бахмачі, і вирішили ризикнути та дістатися Качанівки. Як результат, вночі ми застрягли між Дмитрівкою і Качанівкою. Пройшовши кілометрів 15, ми не побачили жодної автівки. Застрягли в селі Кропивине. Але там нас чекав неочікуваний каучсьорфінг. Пішли на місцеву ферму шукати собі прихисток, і нас вписав працівник ферми у себе в хаті. Працівник, чоловік років 55-ти, виявився з Луцька. Він живе вже тут пару років, і живе самотньо в будинку та веде аскетичний спосіб життя. Він виділив нам ліжко. Ми трохи побалакали про життя і полягали спати. Дядько вмикнув радіо "ПерецьFm". Всю ніч ми не спали, слухали музику і мерзли. Нарешті зійшло сонце, і ми вилетіли з тої хати, як скажені. Але все одно ми тому дядькові дуже вдячні. Дядько, якщо ти читаєш це, то величезне тобі дякую!
18. Сіли в автобус. І скоро вже були у неймовірній Качанівці
19. Далі були Сокиринці
20. Дорога на трасу на схід
21. Далі траса Київ-Суми, і дорога на Гадяч із зупинками в Ромнах і Липовій Долині (до речі, остання маленьке і доволі приємне та на вигляд заможне містечко)
22. Залишилися переночувати тут. Зранку відвідали цю теж колишню гетьманську столицю. Нічого цікавого не знайшли.
23. Потім був Зіньків. Цей вже цікавіший
24. Охтирка
І дорога додому.
Отак пройшли 5 днів у травні. Хто прочитав то все, той молодець:)
Отже, було 5 днів вільного часу і треба було кудись їхати. Часу обмаль, тому найоптимальнішим варіантом виявилися прилеглі до Харкова території, а саме Сумщина, Чернігівщина і Полтавщина.
1. Перше місто, яке ми побачили були Суми. Діставатися туди з Харкова доволі зручно - тригодинна швидкісна електричка за 70грн, і ми вже у Сумах.
2. Відпочатку ми планували залишитися тут на ночівлю, але до 6 години вечора ми побували усюди, де планували, і вирішили поїхати автостопом до наступного міста за нашим маршрутом - Глухова. Карту я забув вдома, і це було головним провалом. Я чогось вирішив, що до нього кілометрів 50, не більше. Але я помилився рази в 3:)
3. І ми через це встигли до темряви доїхати лише до Білопілля. Було 9 травня, розраховували на автобус, але його не було(( Готелів у цьому місті не було, тому ми вирішили електричкою доїхати до Ворожби. Доїхали. Але там готелів теж не було. Але там хоч був пристойний вокзал, як наш запасний варіант для нічлігу:)
4. Робити ввечері було нема чого. Вирішили покластися на щасливий випадок і пройтись на трасу. Щасливий випадок не трапився - попленталися на вокзал, проклинаючи свою тупість:)
Поспали, ну як поспали, так, трохи повалялися на лавочках. Прокинулися, попоїли, послухали якось смішного дідугана із купою віників, який розповідав про свою сексуальну силу і чорношкіру коханку:) І вирішили йти на трасу і сідати у щось із колесами та їхати вже нарешті до Глухова. Дорогою побачили трохи тої Ворожби.
5. Нічого особливо, село селом, але із Шевченком і вокзалом
6. Далі Глухів. Гетьманська столиця. Місто зустріло нас гарною погодою, сакурою, купою храмів і трупом в парку
7. Єдине, що не сподобалося - місто тотально російськомовне, і лєнін тут досі стоїть.
8. Далі вирушили до Новгород-Сіверського. Спочатку водій нас довіз до Шостки. Зупинятися тут не планували. Але водій дуже вже жалісно вмовляв глянути на це місто. Місто хіміків. Глянули. Це якийсь капєц. Одне з найгірших міст, де я був. Суцільний совок.
9. Про що мова, коли це, схоже, найгарніша будівля в місті
10. Ось ще одна хоч на щось схожа
11. А далі нас чекали чергові "чудові" пейзажі
12.
13. Але, на щастя, ми звідти швидко виїхали і побачили диво Новгород-Сіверський. Чи то він дійсно крутий, чи то після Шостки він виявився ледь не столицею світу, але тут дійсно круто. Суперовий монастир і суперова Десна.
14. Переночували тут. Наїлися морозива. До речі, тут кайфове морозиво на вагу. Нас наш водій прямо коло цієї крамниці висадив і наказав іти їсти морозиво:)
15. Далі була дорога на Батурин. І ранкове морозиво:) І порожня Києво-Московська траса. Але, на щастя, нас забрали доволі швидко, незважаючи на мінімальний потік автівок. Батурин знову не підвів, сподобався
16.
17. Далі була наша чергова помилка. Ми не залишилися ввечері в Бахмачі, і вирішили ризикнути та дістатися Качанівки. Як результат, вночі ми застрягли між Дмитрівкою і Качанівкою. Пройшовши кілометрів 15, ми не побачили жодної автівки. Застрягли в селі Кропивине. Але там нас чекав неочікуваний каучсьорфінг. Пішли на місцеву ферму шукати собі прихисток, і нас вписав працівник ферми у себе в хаті. Працівник, чоловік років 55-ти, виявився з Луцька. Він живе вже тут пару років, і живе самотньо в будинку та веде аскетичний спосіб життя. Він виділив нам ліжко. Ми трохи побалакали про життя і полягали спати. Дядько вмикнув радіо "ПерецьFm". Всю ніч ми не спали, слухали музику і мерзли. Нарешті зійшло сонце, і ми вилетіли з тої хати, як скажені. Але все одно ми тому дядькові дуже вдячні. Дядько, якщо ти читаєш це, то величезне тобі дякую!
18. Сіли в автобус. І скоро вже були у неймовірній Качанівці
19. Далі були Сокиринці
20. Дорога на трасу на схід
21. Далі траса Київ-Суми, і дорога на Гадяч із зупинками в Ромнах і Липовій Долині (до речі, остання маленьке і доволі приємне та на вигляд заможне містечко)
22. Залишилися переночувати тут. Зранку відвідали цю теж колишню гетьманську столицю. Нічого цікавого не знайшли.
23. Потім був Зіньків. Цей вже цікавіший
24. Охтирка
І дорога додому.
Отак пройшли 5 днів у травні. Хто прочитав то все, той молодець:)