Серпень 2014
Не встиг я приїхати з однієї подорожі, як поїхав у іншу. Цю подорож я провів у центральній частині України. Пересувався автоспином. Подорожував разом із alfa_centaun
Вирушили зранку. Виїхали на трасу Харків-Київ і почали спиняти автівки. За 20 хвилин ми вже їхали до Валок. Там ще хвилин 20 і ми вже їдемо до повороту на Переяслав-Хмельницький. Останнім водієм виявився чоловік з Артемівська, який підтримував сепаратистів і їхав до білоруського Бреста. Зрозуміло, що не поговорити про політику ми не могли. Години 3-3,5 дороги велися палкі дискусії:) Але сєпар був адекватним і вмів слухати. Я йому навіть про історію ОУН та Бандеру розповідав;)
Далі нас швиденько за хвилин 5 підібрало подружжя, яке їхало на Дніпро і завезли нас до Переяслава. Спочатку ми не планували туди їхати, але часу, щоб дістатися Канева було вдосталь, і ми вирішили відвідати це стародавнє місто. До того ж нас одразу підвезли до місцевого скансену.
1. Скансен виявився дуже цікавим і великим. Його особливістю стало поділення не за історичними регіонами, а за ремеслами власників хат.
2. Потім ми пішли подивитись на саме місто. Але воно виявилося не дуже цікавим, хоча не без цікавинок. Пам'ятник возз'єднанню Росії із Україною зараз виглядає насмішкою. Нагадаю, що саме тут відбулася унія Хмельницького із Московією.
3. Далі з двома пересадками ми дісталися Канева. Прибули надвечір. Заселилися в готель "Тарасова Гора", який нікому не раджу:) І пішли вже в темряві купатися в Дніпрі. Вранці пішли до Чернечої Гори, де похований Тарас Шевченко.
4. Після Канева поїхали до Бук. Дороги прямої туди нема, тож довелося трохи покружляти Черкащиною і Київщиною. А саме Миронівкою на Київщині
5. і Корсунь-Шевченківським на Черкащині, і ще кількома селами. В якомусь селі за кілометрів 15 до Бук ми застрягли. За півтори години проїхало заледве 10 автівок. Але, на щастя, їхав автобус, на який ми із радістю сіли. Хоча до честі Черкащини можу зауважити, що автоспин тут просто чудовий: 10 - максимум 20 хвилин і вас беруть.
6. Тож врешті-решт ми дісталися Бук. Наші кружляння виявилися недаремними, позаяк місце виявилося фантастичним. І купатися тут кайфово.
7. Далі справа вже йшла до сутінків і ми вирішивши не ризикувати, тож до Умані поїхали автобусом. Заселилися в готель. Зранку пішли до Софіївки. Один із наших водіїв підказав, що до 8 ранку туди можна потрапити безкоштовно, що ми і зробили (загалом квиток коштує 30грн). Одразу скажу, місце просто чудове!
8. Після Софіївки, пішли просто прогулятись містом, яке виявилися доволі жвавим і цікавим. Щоправда, дуже ускладнювала огляд неймовірна спека. Ця проблема нас супроводжували всю подорож.
9. Після обіду вирушили у напрямку Вінничини, а саме Немирова. Трійко автівок, і ми вже там. Одна навіть машина зупинилася сама - ми йшли вздовж траси вибирати місце із затінком. І тут бац! хлопець зупиняється і сам пропонує нас підвезти до повороту на Христинівку,далі доїхали до Гайсина, а вже звідти поїхали до Немирова.
Сам же Немирів трохи розчарував, хоча і має 3 дуже цікавих будівлі - млин, костел і палац Щербатової. Дуже вже неохайне і хаотичне місто.
10. Далі заїхали до Вороновиці подивитись на палац Грохольського. Здивували місцеві, у яких ми питали про палац, а вони не знали про що ми говоримо. Сказали, йдіть подивіться на школу, може, то він:)
11. Наступною зупинкою стала Вінниця, яку ми перетнули на трамваї
12. Далі довгенько чекали на те, щоб нас хтось забрав із Вінниці. Вже смеркалося і нас нарешті взяли. Доїхали, як ми думали, до повороту на Бар з Хмельницької траси. Потім виявилося, що ми вийшли зарано. Було вже темно. За півтори години проїхало лише 4 машини. Дивом виявилося, що поруч вздовж траси при заправці був готель, причому якісний і відносно недорогий. Це нас і врятувало від ночівлі в полі.
Вранці прокинулися і поїхали до Бара. Тоді ж і дізналися, що вийшли ми не там.
3 автівки (далекобійник із Донецька; українець, який живе у Польщі; і місцевий) і ми в Барі, місті:). До речі, краєвиди на Вінничині просто чудові. А от автоспин вже гірший за Черкащину
13.
14. Бар дуже сподобався - він дуже затишний і охайний
15. Потім ми знову поїхали до Вінниці. Нас підібрав якийсь місцевий балакучий депутат-соціаліст:) Пару годин погуляли містом і вирушили до траси на Житомир, де нас взяв чоловік, який довіз одразу ж до Києва.
В Києві ми опинилися десь о 6-7, погуляли містом, поблукали майданом, Інституцькою і поїхали селитися до готелю.
16. Зранку прокинулися і вирушили до Нових Петрівців, щоб відвідати Межигір'я. Щось у мене відчуття, що його скоро можуть прикрити для відвідування. В нашій країні може бути що завгодно. Межигір'я просто величезне і розкішне. Наживо воно ще більш розкішне, ніж я уявляв, коли бачив фото звідти.
17. Далі ближче до вечора почали стопити. Другий раз стоплю з Бориспільської - і другий раз це виходить вкрай невдало. Години йшли, а ми не могли поїхати. Спочатку довго стояли на виїзді з Києва, але нас трошки підвезли до в'їзду до Борисполя. Потім ми ще довгенько простояли на трасі перед Борисполем, але нас врешті-решт вивезли на край Борисполя. Потім стало краще, хвилин 20 і дядько відвіз до Яготина.
18. Залишалося хвилин 15-20 до темряви. Ми вже почали панікувати. І тут нас підбирає дядько на вантаживці з Житомира, який везе нас аж до Харкова. О 3 ночі я вже був вдома.
Вражень повно: багато побачив цікавих місць, багато поспілкувався із водіями, майже став політологом:), скинув кілька зайвих кіло..
Найяскравіші враження від Бара і Межигір'я
Найбільше розчарування від Немирова
Проїхали 1852км
Вирушили зранку. Виїхали на трасу Харків-Київ і почали спиняти автівки. За 20 хвилин ми вже їхали до Валок. Там ще хвилин 20 і ми вже їдемо до повороту на Переяслав-Хмельницький. Останнім водієм виявився чоловік з Артемівська, який підтримував сепаратистів і їхав до білоруського Бреста. Зрозуміло, що не поговорити про політику ми не могли. Години 3-3,5 дороги велися палкі дискусії:) Але сєпар був адекватним і вмів слухати. Я йому навіть про історію ОУН та Бандеру розповідав;)
Далі нас швиденько за хвилин 5 підібрало подружжя, яке їхало на Дніпро і завезли нас до Переяслава. Спочатку ми не планували туди їхати, але часу, щоб дістатися Канева було вдосталь, і ми вирішили відвідати це стародавнє місто. До того ж нас одразу підвезли до місцевого скансену.
1. Скансен виявився дуже цікавим і великим. Його особливістю стало поділення не за історичними регіонами, а за ремеслами власників хат.
2. Потім ми пішли подивитись на саме місто. Але воно виявилося не дуже цікавим, хоча не без цікавинок. Пам'ятник возз'єднанню Росії із Україною зараз виглядає насмішкою. Нагадаю, що саме тут відбулася унія Хмельницького із Московією.
3. Далі з двома пересадками ми дісталися Канева. Прибули надвечір. Заселилися в готель "Тарасова Гора", який нікому не раджу:) І пішли вже в темряві купатися в Дніпрі. Вранці пішли до Чернечої Гори, де похований Тарас Шевченко.
4. Після Канева поїхали до Бук. Дороги прямої туди нема, тож довелося трохи покружляти Черкащиною і Київщиною. А саме Миронівкою на Київщині
5. і Корсунь-Шевченківським на Черкащині, і ще кількома селами. В якомусь селі за кілометрів 15 до Бук ми застрягли. За півтори години проїхало заледве 10 автівок. Але, на щастя, їхав автобус, на який ми із радістю сіли. Хоча до честі Черкащини можу зауважити, що автоспин тут просто чудовий: 10 - максимум 20 хвилин і вас беруть.
6. Тож врешті-решт ми дісталися Бук. Наші кружляння виявилися недаремними, позаяк місце виявилося фантастичним. І купатися тут кайфово.
7. Далі справа вже йшла до сутінків і ми вирішивши не ризикувати, тож до Умані поїхали автобусом. Заселилися в готель. Зранку пішли до Софіївки. Один із наших водіїв підказав, що до 8 ранку туди можна потрапити безкоштовно, що ми і зробили (загалом квиток коштує 30грн). Одразу скажу, місце просто чудове!
8. Після Софіївки, пішли просто прогулятись містом, яке виявилися доволі жвавим і цікавим. Щоправда, дуже ускладнювала огляд неймовірна спека. Ця проблема нас супроводжували всю подорож.
9. Після обіду вирушили у напрямку Вінничини, а саме Немирова. Трійко автівок, і ми вже там. Одна навіть машина зупинилася сама - ми йшли вздовж траси вибирати місце із затінком. І тут бац! хлопець зупиняється і сам пропонує нас підвезти до повороту на Христинівку,далі доїхали до Гайсина, а вже звідти поїхали до Немирова.
Сам же Немирів трохи розчарував, хоча і має 3 дуже цікавих будівлі - млин, костел і палац Щербатової. Дуже вже неохайне і хаотичне місто.
10. Далі заїхали до Вороновиці подивитись на палац Грохольського. Здивували місцеві, у яких ми питали про палац, а вони не знали про що ми говоримо. Сказали, йдіть подивіться на школу, може, то він:)
11. Наступною зупинкою стала Вінниця, яку ми перетнули на трамваї
12. Далі довгенько чекали на те, щоб нас хтось забрав із Вінниці. Вже смеркалося і нас нарешті взяли. Доїхали, як ми думали, до повороту на Бар з Хмельницької траси. Потім виявилося, що ми вийшли зарано. Було вже темно. За півтори години проїхало лише 4 машини. Дивом виявилося, що поруч вздовж траси при заправці був готель, причому якісний і відносно недорогий. Це нас і врятувало від ночівлі в полі.
Вранці прокинулися і поїхали до Бара. Тоді ж і дізналися, що вийшли ми не там.
3 автівки (далекобійник із Донецька; українець, який живе у Польщі; і місцевий) і ми в Барі, місті:). До речі, краєвиди на Вінничині просто чудові. А от автоспин вже гірший за Черкащину
13.
14. Бар дуже сподобався - він дуже затишний і охайний
15. Потім ми знову поїхали до Вінниці. Нас підібрав якийсь місцевий балакучий депутат-соціаліст:) Пару годин погуляли містом і вирушили до траси на Житомир, де нас взяв чоловік, який довіз одразу ж до Києва.
В Києві ми опинилися десь о 6-7, погуляли містом, поблукали майданом, Інституцькою і поїхали селитися до готелю.
16. Зранку прокинулися і вирушили до Нових Петрівців, щоб відвідати Межигір'я. Щось у мене відчуття, що його скоро можуть прикрити для відвідування. В нашій країні може бути що завгодно. Межигір'я просто величезне і розкішне. Наживо воно ще більш розкішне, ніж я уявляв, коли бачив фото звідти.
17. Далі ближче до вечора почали стопити. Другий раз стоплю з Бориспільської - і другий раз це виходить вкрай невдало. Години йшли, а ми не могли поїхати. Спочатку довго стояли на виїзді з Києва, але нас трошки підвезли до в'їзду до Борисполя. Потім ми ще довгенько простояли на трасі перед Борисполем, але нас врешті-решт вивезли на край Борисполя. Потім стало краще, хвилин 20 і дядько відвіз до Яготина.
18. Залишалося хвилин 15-20 до темряви. Ми вже почали панікувати. І тут нас підбирає дядько на вантаживці з Житомира, який везе нас аж до Харкова. О 3 ночі я вже був вдома.
Вражень повно: багато побачив цікавих місць, багато поспілкувався із водіями, майже став політологом:), скинув кілька зайвих кіло..
Найяскравіші враження від Бара і Межигір'я
Найбільше розчарування від Немирова
Проїхали 1852км