Підсумки 2021 року
Вже розпочався 2022 рік, а я ще не викладав мандрівні підсумки року, що минув, себто 2021. Тож ловіть звітик (якщо цей блог ще хтось читає, звісно)
Розпочався черговий ковідний рік. Відповідно, мандри були трохи ускладнені, і я почав подорожі лише навесні, і виключно по Харківській області
Перша мандрівка була автівкою і включала в себе відвідини Вовчанська, Великого Бурлука і Печеніг
1. Вовчанськ. Це місто мені дуже сподобалося, і стало ледь не найцікавішим в Харківській області, з тих, які я відвідував
2. Також біля Вовчанська є закинутий аеродром, який гріх було не відвідати
3. Потім звідти ми вирушили у бік Великого Бурлука, щоб глянути на садибу Донець-Захаржевських. До слова, ця дорога стала найгіршою в моєму рейтингу доріг:)) А ось садиба сподобалася.
4. І наостанок, повертаючись до Харкова, завітали в Печеніги
5. Потім за можливості кожні вихідні ми також кудись вирушали. В один з вихідних відвідали околиці міста Зміїв, звідки видершись на вежу милувалися долиною Сіверського Донця і Гомільшанськими лісами
6. Потім я вже вирушив до Чугуєва
7.І вкотре побачив Кицівську пустелю
8. Потім відкрив для себе Бабаї і садибу Щербініних
9. Садиба Щербініних, в якій свого часу мешкав Григорій Сковорода
10. Далі були чергові шашлики, і принагідно відвідана садиба в Есхарі
11. Черговий вояж садибами. Перша була в Кадниці
12. Наступна в Сковородинівці
13. Далі Лютівка. І садиба Клейнміхелів
14. І наостанок прикордонна Олександрівка, де вже вмикався московитський роумінг
15. Чергові вихідні, і чергові Коробові хутори
16. Плавання на човні
17. І Змієві Кручі
Також поміж вояжами по області вдалося вирватися на Балкани. Взяли автобусний тур до трьох країн - Чорногорії, Албанії і Північної Македонії з виїздом зі Львова. Проте ми вирішили підсісти в Мукачевому, провівши там пару днів
18. Мукачеве
19. Ну, і як не відвідати Паланок
20. І Берегове
21. Отже приїхали до Чорногорії. І я відвідав претендента на найбільш нецікаву столицю Європи - чорногорську Подгорицю.
22.
23. Але Будва, на щастя, швидко виправила враження про чорногорські міста.
24.
25. А Котор взагалі закріпив враження про симпатичність чорногорських міст. До речі, мешканці півдня свою країну називають Монтенегро.
26.
27. Також, катаючись Чорногорією, побачив долину річок Тара і Морача. То щось із чимось
28. Ще сподобався острів Святого Стефана
29. Далі була Албанія. Заїхали в місто Дуррес - головний курорт країни і одне з найбільших міст Албанії. Тут виявилося поганеньке гаряче морько, купа пузатих однакових мужиків із перснями на пальцях і купою ромів, які клянчать гроші.
30. Але варто віддати і належне місту. В старому місті доволі симпатично і інжир тут смачнючий.
31. Потім ми поїхали до Круї. Стародавньої столиці Албанії. Вона справила найбільш приємне враження з побаченого в Албанії. Тут і цікава архітектура, і неймовірні краєвиди
32.
33. Столиця країни - Тірана. Двояке враження справила. Місцями акуратно і сучасно, місцями базар-вокзал
34.
35. Далі ми поїхали в Північну Македонію до міста Охрид. Повноцінно, на жаль, познайомитись із містом не вдалося - був вечір і була злива з градом, під який я добряче попав. Так мене бурульки ще не били:)
36. Потім ми поїхали до Скоп'є, звідки майже одразу таксівкою вирушили до каньйону Матка. Там сіли до човна і попливли до печер
37. Печера Врело
38. Потім знову повернулися до Скоп'є, і нас знову накрив дощ. Ох вже ті знамениті македонські липневі дощі. Місто, до речі, доволі цікаве, хоч і виконане у Пшонка-стайлі, проте його ні з яким іншим не переплутаєш.
39. Один з гігантських місцевих пам'ятників. Потім дорога додому знову ж таки через Мукачеве.
40. Далі чергові вихідні, і ми вирішили відвідати Дніпро
41. Дніпро порадував. Змінюється на очах. Хоча ще є багато недоліків
42. А особливо вразив мене яхт-клуб Січ
43. На зламі літа і осені вирушив у найдовшу поки що свою автомобільну мандрівку до Кирилівки. В обидва боки 1000км.
А потім в кінці вересня ми вирішили поїхати в Карпати. Але за день до виїзду ми побачили, як в Карпатах випав сніг. Здали квитки. І купили тур в Єгипет. Купували тур саме в Хургаду, щоб відвідати Луксор.
44. Виліт був з Києва, і відповідно ми погуляли Києвом
45.
46. І ось він, сонячний Єгипет. І моя 34 країна. І знаєте що, я довго відкладав відвідини цієї країни через стереотип про нецікавість країни. Але Єгипет мене порадував. Ну, для цього треба було, звісно, вийти поза готель і олл інклюзів
47. В один з днів ми поїхали до Луксору - стародавньої столиці Єгипту. Відвідали місто живих і місто мертвих, поплавали на човниках по Нілу і погуляли по Банановому острову.
48. Карнакський храм
49. Човен, який перевозить людей через Ніл
50. Храм цариці Хатшепсут
51. Хлопаки, що роблять посуд
52. Ну, і знайомі з підручників картинки
53. Також в один з днів прогулялися Хургадою. Готель був далеко від старого міста, тож довелося їхати на таксі. Сама ж Хургада теж справила враження, але не найкраще. Часом здавалося, що це не місто, а якись ринок серед будівництва. Але колоритненько
54. Потім в жовтні родиною поїхали до Шарівки
55. І Наталіївки
56. Наприкінці жовтня був ще відвіданий Святогірськ
57.
58. І нарешті закінчив мандрівний рік знову Харківщиною, а саме черговими відвідинами Сковородинівського джерела
59. Селища Буди, де зберігся дерев'яний вокзал кінця ХІХ століття
60. Села Нижня Озеряна, де є приватний музей-хата
61. І наприкінці заїхали до села Борова, де є один з найстаріших дерев'яних храмів Харківщини
62. І вже дорогою до Харкова глянули на жіночий монастир в селі Водяне
Ось такий вийшов рік. Чотири нових країни, багато Харківщини і зовсім трохи іншої України.
Розпочався черговий ковідний рік. Відповідно, мандри були трохи ускладнені, і я почав подорожі лише навесні, і виключно по Харківській області
Перша мандрівка була автівкою і включала в себе відвідини Вовчанська, Великого Бурлука і Печеніг
1. Вовчанськ. Це місто мені дуже сподобалося, і стало ледь не найцікавішим в Харківській області, з тих, які я відвідував
2. Також біля Вовчанська є закинутий аеродром, який гріх було не відвідати
3. Потім звідти ми вирушили у бік Великого Бурлука, щоб глянути на садибу Донець-Захаржевських. До слова, ця дорога стала найгіршою в моєму рейтингу доріг:)) А ось садиба сподобалася.
4. І наостанок, повертаючись до Харкова, завітали в Печеніги
5. Потім за можливості кожні вихідні ми також кудись вирушали. В один з вихідних відвідали околиці міста Зміїв, звідки видершись на вежу милувалися долиною Сіверського Донця і Гомільшанськими лісами
6. Потім я вже вирушив до Чугуєва
7.І вкотре побачив Кицівську пустелю
8. Потім відкрив для себе Бабаї і садибу Щербініних
9. Садиба Щербініних, в якій свого часу мешкав Григорій Сковорода
10. Далі були чергові шашлики, і принагідно відвідана садиба в Есхарі
11. Черговий вояж садибами. Перша була в Кадниці
12. Наступна в Сковородинівці
13. Далі Лютівка. І садиба Клейнміхелів
14. І наостанок прикордонна Олександрівка, де вже вмикався московитський роумінг
15. Чергові вихідні, і чергові Коробові хутори
16. Плавання на човні
17. І Змієві Кручі
Також поміж вояжами по області вдалося вирватися на Балкани. Взяли автобусний тур до трьох країн - Чорногорії, Албанії і Північної Македонії з виїздом зі Львова. Проте ми вирішили підсісти в Мукачевому, провівши там пару днів
18. Мукачеве
19. Ну, і як не відвідати Паланок
20. І Берегове
21. Отже приїхали до Чорногорії. І я відвідав претендента на найбільш нецікаву столицю Європи - чорногорську Подгорицю.
22.
23. Але Будва, на щастя, швидко виправила враження про чорногорські міста.
24.
25. А Котор взагалі закріпив враження про симпатичність чорногорських міст. До речі, мешканці півдня свою країну називають Монтенегро.
26.
27. Також, катаючись Чорногорією, побачив долину річок Тара і Морача. То щось із чимось
28. Ще сподобався острів Святого Стефана
29. Далі була Албанія. Заїхали в місто Дуррес - головний курорт країни і одне з найбільших міст Албанії. Тут виявилося поганеньке гаряче морько, купа пузатих однакових мужиків із перснями на пальцях і купою ромів, які клянчать гроші.
30. Але варто віддати і належне місту. В старому місті доволі симпатично і інжир тут смачнючий.
31. Потім ми поїхали до Круї. Стародавньої столиці Албанії. Вона справила найбільш приємне враження з побаченого в Албанії. Тут і цікава архітектура, і неймовірні краєвиди
32.
33. Столиця країни - Тірана. Двояке враження справила. Місцями акуратно і сучасно, місцями базар-вокзал
34.
35. Далі ми поїхали в Північну Македонію до міста Охрид. Повноцінно, на жаль, познайомитись із містом не вдалося - був вечір і була злива з градом, під який я добряче попав. Так мене бурульки ще не били:)
36. Потім ми поїхали до Скоп'є, звідки майже одразу таксівкою вирушили до каньйону Матка. Там сіли до човна і попливли до печер
37. Печера Врело
38. Потім знову повернулися до Скоп'є, і нас знову накрив дощ. Ох вже ті знамениті македонські липневі дощі. Місто, до речі, доволі цікаве, хоч і виконане у Пшонка-стайлі, проте його ні з яким іншим не переплутаєш.
39. Один з гігантських місцевих пам'ятників. Потім дорога додому знову ж таки через Мукачеве.
40. Далі чергові вихідні, і ми вирішили відвідати Дніпро
41. Дніпро порадував. Змінюється на очах. Хоча ще є багато недоліків
42. А особливо вразив мене яхт-клуб Січ
43. На зламі літа і осені вирушив у найдовшу поки що свою автомобільну мандрівку до Кирилівки. В обидва боки 1000км.
А потім в кінці вересня ми вирішили поїхати в Карпати. Але за день до виїзду ми побачили, як в Карпатах випав сніг. Здали квитки. І купили тур в Єгипет. Купували тур саме в Хургаду, щоб відвідати Луксор.
44. Виліт був з Києва, і відповідно ми погуляли Києвом
45.
46. І ось він, сонячний Єгипет. І моя 34 країна. І знаєте що, я довго відкладав відвідини цієї країни через стереотип про нецікавість країни. Але Єгипет мене порадував. Ну, для цього треба було, звісно, вийти поза готель і олл інклюзів
47. В один з днів ми поїхали до Луксору - стародавньої столиці Єгипту. Відвідали місто живих і місто мертвих, поплавали на човниках по Нілу і погуляли по Банановому острову.
48. Карнакський храм
49. Човен, який перевозить людей через Ніл
50. Храм цариці Хатшепсут
51. Хлопаки, що роблять посуд
52. Ну, і знайомі з підручників картинки
53. Також в один з днів прогулялися Хургадою. Готель був далеко від старого міста, тож довелося їхати на таксі. Сама ж Хургада теж справила враження, але не найкраще. Часом здавалося, що це не місто, а якись ринок серед будівництва. Але колоритненько
54. Потім в жовтні родиною поїхали до Шарівки
55. І Наталіївки
56. Наприкінці жовтня був ще відвіданий Святогірськ
57.
58. І нарешті закінчив мандрівний рік знову Харківщиною, а саме черговими відвідинами Сковородинівського джерела
59. Селища Буди, де зберігся дерев'яний вокзал кінця ХІХ століття
60. Села Нижня Озеряна, де є приватний музей-хата
61. І наприкінці заїхали до села Борова, де є один з найстаріших дерев'яних храмів Харківщини
62. І вже дорогою до Харкова глянули на жіночий монастир в селі Водяне
Ось такий вийшов рік. Чотири нових країни, багато Харківщини і зовсім трохи іншої України.